Лаврін приїхав до млина, позносив з воза мішки заїхав під верби, розпріг воли, поклав їм сіна, а сам ліг спати. Добре виспавшись, він скупався в Росі, пополуднував і пішов у млин. Мірошник уже насипав борошном його мішки. Запрягши волів, Лаврін ненароком подивився на Рось і побачив дівчину. Він почув, що вона ніби освітила всю його душу, неначе сонце і побігла на гору зіркою. Лаврін махнув батогом на воли і, замість того, щоб їхати додому через греблю, повернув цабе на пригорок за дівчиною. По обидва боки стояло високе жито, неначе дві зелені стіни. Дівчина ішла попід самою зеленою стіною, висмикувала з жита сині волошки й затикала за вуха. Лаврін догнав її й порівнявся з нею. Вона глянула на його своїми темними очима, і йому здалося, що на житі блиснули дві зірки.
Главные персонажи повести - Ява Рень и Павлуша Завгородний - обычные школьники-подростки, которые живут в поселке Васюковка, безобразники, фантазеры и «нарушители дисциплины». Откуда такое непривычное имя - Ява? Это он сам себя так назвал, когда ему было лишь полтора года. То ли он, писклявый малыш, хотел сказать: «Я - Ваня», а вышло «Ява»..., но прицепилось то «Ява» к нему, как репейник к собачьему хвосту. У Ивана рыжие всклокоченные волосы, а лицо мальчика густо покрыто веснушками. Ява Рень - энергичный и бесшабашный мальчик.
