Є два види краси : зовнішня й внутрішня. Перша тимчасова, а друга - з роками лише стає сильнішою та примітнішою. Це краса людського серця. Це милість, прощення вірність та справедливість. Ті якості, без яких наш світ не мав би жодного шансу на ння. Коли дитина ніжно обіймає стареньку мати, коли слабкий стає на захист ще слабкішого, коли силою любові звільняються від тягаря смертельної хвороби, коли діти йдуть на смерть заради Батьківщини... Не можливо назвати всі сторони краси людської душі! Вона багатогранна. Вона приносить радість, заспокоєння чи підіймає на подвиг заради незнайомої людини.
Велич людської душі в тихих щоденних проявах любові до дітей чи батьків, у славетних вчинках, які пам"ятають віками. Вчить свою душу шляхетності, і тоді світ стане кращим!
Глібов народився 4 березня 1827 року в селі Зелений Поділ, колишнього Хорольського повіту на Полтавщині, в родині управителя маєтків магнатів Родзянків.
Початкової грамоти Глібова навчила його мати, Орина Гаврилівна, культурна і освічена жінка, потім хлопця учив місцевий панотець, а в 1840 році його віддали до Полтавської гімназії.
У перші роки перебування в Полтавській гімназії Л.Глібов пробує писати російською мовою. Його творча біографія починається віршем «Сон», написаним у 1841 році. Захворівши Л.Глібов змушений був залишити гімназію. Після одруження і невдалої спроби вступити на медичний факультет Київського університету він вступає в1849 р. до Ніжинського ліцею вищих наук князя Безбородька. В цьому учбовому закладі в свій час навчався М.Гоголь і Є.Гребінка.
З 1855 р. Л.І. Глібов, після закінчення ліцею, працює викладачем історії та географії в дворянському училищі в м.Чорному Острові, Подільської губернії, звідки в 1853 р. переходить на посаду викладача історії та географії в Чернігівську чоловічу гімназію. В цей період і з'являються перші українські байки Глібова - здебільшого вільні переклади з Крилова. В ці роки роки він пише також ряд ліричних віршів в дусі пісенно-романтичної поезії 20-40-х років 19 ст.
Ще в 50-х роках в Чернігові виникає гурток з місцевої інтелігенції. Активну участь у діяльності цього гуртка бере і Глібов з дружиною. Внаслідок зусиль Глібова з липня 1861 р. починає виходити щотижнева газета «Чернігівський листок», у якій вміщувались прозові і поетичні твори Глібова під псевдонімами: «Ив. Кенер», «Простодушный». В газеті висвітлювались питання громадсько - культурного життя України того часу, порушувались питання про діяльність недільних шкіл, про освіту жінок. Зростання популярності «Чернігівського листка» насторожило царських чиновників, які піддали суровій цензурі вміщувані в ньому матеріали. Викриття нелегальної діяльності осіб, зв'язаних тісною дружбою і співробітництвом з Л.Глібовим, вело до розширення слідства. Увесь цей процес привів до того, що царські власті припинили видання «Чернігівського листка». Цей удар тяжко вплинув на Л.Глібова. Він відходить від громадської діяльності й залишає Чернігів. На кілька років Глібов знайшов притулок у Ніжині, де він оселився з дружиною, яка тяжко захворіла.
Поховавши у Ніжині дружину, Л.Глібов переселився до Чернігова, де дістав посаду завідуючого земської друкарні. Навколо Л.Глібова групуються літературні і театральні сили м.Чернігова.
За останні чотири роки свого життя письменник створює українською мовою вдвоє більше, ніж за весь попередній час.
Помер Л.І.Глібов 10 листопада 1893 року на 66 році життя, від астми і хвороби серця. Поховано його в Чернігові, де він прожив половину свого життя.
Є два види краси : зовнішня й внутрішня. Перша тимчасова, а друга - з роками лише стає сильнішою та примітнішою. Це краса людського серця. Це милість, прощення вірність та справедливість. Ті якості, без яких наш світ не мав би жодного шансу на ння. Коли дитина ніжно обіймає стареньку мати, коли слабкий стає на захист ще слабкішого, коли силою любові звільняються від тягаря смертельної хвороби, коли діти йдуть на смерть заради Батьківщини... Не можливо назвати всі сторони краси людської душі! Вона багатогранна. Вона приносить радість, заспокоєння чи підіймає на подвиг заради незнайомої людини.
Велич людської душі в тихих щоденних проявах любові до дітей чи батьків, у славетних вчинках, які пам"ятають віками. Вчить свою душу шляхетності, і тоді світ стане кращим!
Глібов народився 4 березня 1827 року в селі Зелений Поділ, колишнього Хорольського повіту на Полтавщині, в родині управителя маєтків магнатів Родзянків.
Початкової грамоти Глібова навчила його мати, Орина Гаврилівна, культурна і освічена жінка, потім хлопця учив місцевий панотець, а в 1840 році його віддали до Полтавської гімназії.
У перші роки перебування в Полтавській гімназії Л.Глібов пробує писати російською мовою. Його творча біографія починається віршем «Сон», написаним у 1841 році. Захворівши Л.Глібов змушений був залишити гімназію. Після одруження і невдалої спроби вступити на медичний факультет Київського університету він вступає в1849 р. до Ніжинського ліцею вищих наук князя Безбородька. В цьому учбовому закладі в свій час навчався М.Гоголь і Є.Гребінка.
З 1855 р. Л.І. Глібов, після закінчення ліцею, працює викладачем історії та географії в дворянському училищі в м.Чорному Острові, Подільської губернії, звідки в 1853 р. переходить на посаду викладача історії та географії в Чернігівську чоловічу гімназію. В цей період і з'являються перші українські байки Глібова - здебільшого вільні переклади з Крилова. В ці роки роки він пише також ряд ліричних віршів в дусі пісенно-романтичної поезії 20-40-х років 19 ст.
Ще в 50-х роках в Чернігові виникає гурток з місцевої інтелігенції. Активну участь у діяльності цього гуртка бере і Глібов з дружиною. Внаслідок зусиль Глібова з липня 1861 р. починає виходити щотижнева газета «Чернігівський листок», у якій вміщувались прозові і поетичні твори Глібова під псевдонімами: «Ив. Кенер», «Простодушный». В газеті висвітлювались питання громадсько - культурного життя України того часу, порушувались питання про діяльність недільних шкіл, про освіту жінок. Зростання популярності «Чернігівського листка» насторожило царських чиновників, які піддали суровій цензурі вміщувані в ньому матеріали. Викриття нелегальної діяльності осіб, зв'язаних тісною дружбою і співробітництвом з Л.Глібовим, вело до розширення слідства. Увесь цей процес привів до того, що царські власті припинили видання «Чернігівського листка». Цей удар тяжко вплинув на Л.Глібова. Він відходить від громадської діяльності й залишає Чернігів. На кілька років Глібов знайшов притулок у Ніжині, де він оселився з дружиною, яка тяжко захворіла.
Поховавши у Ніжині дружину, Л.Глібов переселився до Чернігова, де дістав посаду завідуючого земської друкарні. Навколо Л.Глібова групуються літературні і театральні сили м.Чернігова.
За останні чотири роки свого життя письменник створює українською мовою вдвоє більше, ніж за весь попередній час.
Помер Л.І.Глібов 10 листопада 1893 року на 66 році життя, від астми і хвороби серця. Поховано його в Чернігові, де він прожив половину свого життя.