Захоплива повість Ніни Бічуї про сучасних міських підлітків. Тут багато дружби, перша закоханість, проблеми шкільних стосунків, лідерства. В інтелігентній сім'ї Ващуків одні проблеми, у неблагополучній родині Стефка Вуса — зовсім інші. Навіть у майже ідеальній сім’ї Славка Беркути є свої проблеми: хвороба хлопчика, небезпечна робота батька, ризиковані захоплення самого Славка, до того ж часто він стає елементарною жертвою заздрості з боку однолітків та власної гордості. В українській літературі здебільшого показувалося життя сільських дітей, а твір Н. Бічуї чи не перший про проблеми міських підлітків, життя самого великого міста. Перемагає Добро, хоча залишаються агресивні Лопухи, байдужі та невлаштовані Стефки, батьки, що пиячать, науковці, що видають чужу працю за свою.
Дракон із твору Ю. Винничука досить незвичайний. Вісім років він жив і виховувався сам, бо всі його родичі давно зникли. Яйце, з якого він вилупився, багато років пролежало у печері. Це не хижак, не страшна істота, а щиросердна міфічна тварина, які ніколи нікому не завдавала кривди. А ще дракон знав грамоту: вмів читати та й навіть писав вірші. Але не в очах кожного дракон має такі позитивні риси. Так, князь його характерезує зовсім інакше: «Жоден володар ніколи не змириться з тим, щоб на його землях жило якесь чудовисько. І дарма — чинить воно руйнації чи так от, як ти, книги почитує, — мусить бути убите». Проте пан Гудбрант таки наголошує на тому, що дракон зовсім не звичайний: «Але до того веду, що цей дракон якийсь дуже дивний. Ні на кого не нападає, нікого не вбиває. А найбільше, що мене здивувало, — вигляд його печери». А печера здивувала тому, що у інших драконів завжди перед входом лежить чимало кісток, що говорить про їхню хижацьку суть. Це й же житель Гличини не може похвалитися своєю здобиччю. Дракон Грицько, не зважаючи на свою натуру, протистоїть природі. У той час, як люди всіляко показують своє справжнє обличчя. Більшість із них – ненажерливі, брехливі та жорстокі. Грицько ж виступає їхнім антиподом, контрастує з ними свої милосердям, щирістю та добротою.
Захоплива повість Ніни Бічуї про сучасних міських підлітків. Тут багато дружби, перша закоханість, проблеми шкільних стосунків, лідерства. В інтелігентній сім'ї Ващуків одні проблеми, у неблагополучній родині Стефка Вуса — зовсім інші. Навіть у майже ідеальній сім’ї Славка Беркути є свої проблеми: хвороба хлопчика, небезпечна робота батька, ризиковані захоплення самого Славка, до того ж часто він стає елементарною жертвою заздрості з боку однолітків та власної гордості. В українській літературі здебільшого показувалося життя сільських дітей, а твір Н. Бічуї чи не перший про проблеми міських підлітків, життя самого великого міста. Перемагає Добро, хоча залишаються агресивні Лопухи, байдужі та невлаштовані Стефки, батьки, що пиячать, науковці, що видають чужу працю за свою.
Але не в очах кожного дракон має такі позитивні риси. Так, князь його характерезує зовсім інакше: «Жоден володар ніколи не змириться з тим, щоб на його землях жило якесь чудовисько. І дарма — чинить воно руйнації чи так от, як ти, книги почитує, — мусить бути убите».
Проте пан Гудбрант таки наголошує на тому, що дракон зовсім не звичайний: «Але до того веду, що цей дракон якийсь дуже дивний. Ні на кого не нападає, нікого не вбиває. А найбільше, що мене здивувало, — вигляд його печери». А печера здивувала тому, що у інших драконів завжди перед входом лежить чимало кісток, що говорить про їхню хижацьку суть. Це й же житель Гличини не може похвалитися своєю здобиччю.
Дракон Грицько, не зважаючи на свою натуру, протистоїть природі. У той час, як люди всіляко показують своє справжнє обличчя. Більшість із них – ненажерливі, брехливі та жорстокі. Грицько ж виступає їхнім антиподом, контрастує з ними свої милосердям, щирістю та добротою.