у виданні вміщено першу з історичних повістей, що трилогію (за визначенням автора) «мазепа». насправді ж — повістей п’ять. і хоч вони послідовно відтворюють хронологію подій, кожна з них має самостійне значення, тому й публікувалася автором окремо.
услід за цим виданням («мотря», історична повість) видавництво випускає: «не вбивай», «батурин», історичні повісті; «полтава», історична повість; «з-під полтави до бендер», історична повість.
головний герой усіх п’яти повістей — український гетьман іван мазепа (1639–1709), кінцевою метою політики якого було утвердження державності україни.
у цій книзі оповідається про кохання юної красуні мотрі — дочки генерального судді кочубея, пізніше страченого мазепою, — і старіючого гетьмана. дія відбувається на тлі важливих історичних подій.
видання подається за сучасним правописом із збереженням лексичних, морфологічних, стилістичних особливостей мови автора — українського письменника, родом з галичини, який жив і творив у 1872–1941 роках.
Маруся Чурай народилася в 1625 році в родині козацького сотника Гордія. Після смерті батька вона залишилася жити з матір’ю в Полтаві, на той момент дівчині було приблизно 13 років. В молодості у дівчини було багато шанувальників, до яких належав і молодий козак Іван Іскра, але своє серце вона віддала Грицю Бобренку, синові хорунжого Полтавського полку, з яким була таємно заручена. Коли в 1649 році почалася Хмельниччина, Гриць вирушив на війну, обіцяючи повернутися. Дівчина чекала його приблизно 4 роки. Проте, повернувшись до Полтави, Гриць уже не звертав уваги на Марусю, так як полюбив іншу – Галю із заможної полтавської родини. Ображена дівчина не витримала втрати та вирішила отруїти себе зіллям, яке випадково випив Гриць. Влітку 1652 року полтавський суд засудив Марусю до страти, але її було амністовано універсалом Богдана Хмельницького, який приніс Іван Іскра, де зазначалося дарувати їй життя «за заслуги її батька та солодкі пісні». Для спокути дівчина ходила на прощу до Києва, але повернувшись у 1653 році до Полтави померла в 28 років, не перенісши смерті коханого.
у виданні вміщено першу з історичних повістей, що трилогію (за визначенням автора) «мазепа». насправді ж — повістей п’ять. і хоч вони послідовно відтворюють хронологію подій, кожна з них має самостійне значення, тому й публікувалася автором окремо.
услід за цим виданням («мотря», історична повість) видавництво випускає: «не вбивай», «батурин», історичні повісті; «полтава», історична повість; «з-під полтави до бендер», історична повість.
головний герой усіх п’яти повістей — український гетьман іван мазепа (1639–1709), кінцевою метою політики якого було утвердження державності україни.
у цій книзі оповідається про кохання юної красуні мотрі — дочки генерального судді кочубея, пізніше страченого мазепою, — і старіючого гетьмана. дія відбувається на тлі важливих історичних подій.
видання подається за сучасним правописом із збереженням лексичних, морфологічних, стилістичних особливостей мови автора — українського письменника, родом з галичини, який жив і творив у 1872–1941 роках.
Маруся Чурай народилася в 1625 році в родині козацького сотника Гордія. Після смерті батька вона залишилася жити з матір’ю в Полтаві, на той момент дівчині було приблизно 13 років. В молодості у дівчини було багато шанувальників, до яких належав і молодий козак Іван Іскра, але своє серце вона віддала Грицю Бобренку, синові хорунжого Полтавського полку, з яким була таємно заручена. Коли в 1649 році почалася Хмельниччина, Гриць вирушив на війну, обіцяючи повернутися. Дівчина чекала його приблизно 4 роки. Проте, повернувшись до Полтави, Гриць уже не звертав уваги на Марусю, так як полюбив іншу – Галю із заможної полтавської родини. Ображена дівчина не витримала втрати та вирішила отруїти себе зіллям, яке випадково випив Гриць. Влітку 1652 року полтавський суд засудив Марусю до страти, але її було амністовано універсалом Богдана Хмельницького, який приніс Іван Іскра, де зазначалося дарувати їй життя «за заслуги її батька та солодкі пісні». Для спокути дівчина ходила на прощу до Києва, але повернувшись у 1653 році до Полтави померла в 28 років, не перенісши смерті коханого.
Объяснение: