1 -Г - Шевченко мріє про краще майбутнє для України в "Заповіті"
2-А - Тараса Шевченка було викуплено з кріпацтва у 1838 році
3-В - харцизів (тобто, розбишаків ) і повісті "За сестрою" називали ще потурнаками. Цитата "Його знали, як потурнака, харциза..."
4-В Загоном татар керував Мустафа (Ібрагім - це батько Мустафи, а також так звали самого жорсткого збусурманеного слугу купця Мустафи, героя по імені Гасан у повісті не було, Карий - це ім"я харциза Карима)
5-В Сулейман-ефенді - це старий багатий татарський купець, який купив Павлуся у Карима в подарунок своєму синові.
6-Г Павлусь не хотів повертатися в вку, тому що прагнув визволити сестру.
Завдання ІІ
1-Д порівняння "Мені так любо, любо стало, неначе в Бога.."
2-Б персоніфікація "По діброві вітер виє, гуляє по полю.."
3-В метаморфоза ".. І на диво серед поля тополею стала"
4-Г епітет "Поховайте мене на могилі, серед степу широкого, на Вкраїні милій"
Завдання ІІІ
Жанр твору "За сестрою" - героїко-романтична повість
Актуальність творчості Т.Г. Шевченка полягає в його гарячій любові до Батьківщини, ненависті до ворогів і гнобителів українського народу. Слова Великого Кобзаря є особливо актуальними в наш час, час гноблення всього українського, час згортання свободи слова, знущання над мовою, культурою та історією України, приниження, приречення на бідність та поневіряння українського народу як у своїй державі, так і по закордонних заробітках.
Завдання ІV
1. До головних ознак народної балади відноситься: 1) жанр фольклору, віршований, ліро-епічний твір; 2) невелика кількість персонажів; 3) зосередження уваги на моральних проблемах; 4) напружений сюжет; 5) легендність та фантастичність; 6) драматична, часто несподівана розв'язка; 7) використання діалогів і повторів; 8) невеликий обсяг.
Майже усі ці ознаки ми зустрічаємо у творі Т.Г.Шевченка "Тополя". Це віршований твір; кількість персонажів невелика- дівчина, мати, ворожка; фантастичність (ворожбитство, дівчина перетворюється на тополю); досить велика кількість діалогів, особливо між дівчиною і ворожкою; напружений сюжет та несподівана розв"язка (дівчина, розлучена з коханим, без материної підтримки звертається до ворожіння, а також те, що дівчина стає тополею).
Віршований розмір:
Не ще-бЕ-че со-ло-вЕй-ко
в лУ-зі над во-дО-ю
не спі-вА-є чор-но-брИ-ва
стО- я під вер-бО-ю
(У баладі «Тополя» немає правильного чергування наголошених і ненаголошених складів; поет змінив коломийковий віршовий розмір, розбивши 14-складовий рядок на два — по 8 та 6 складів.)
2. Якими рисами характеру були наділені козаки з твору "За сестрою".
Козакам у цьому творі притаманні такі риси як: доброта, милосердя, щедрість, сміливість, здатність до самопожертви, вірність своєму народові, своїй вірі, своїй рідній землі.
Адже лише добра, щира і милосердна людина може до тому, хто потрапив у біду: так рятували пораненого Павлуся. Всі козаки проявили при цьому таку рису характер як увагу і турботу: вони намагалися не шуміти, щоб не розбудити хворого хлопця. Семен Непорадний варив кашу в степу не для себе одного, а одразу з розрахунку на кілька козаків, не знаючи скільки їх ще буде. Не пошкодували хліба козаки і для харциза Карима, не знаючи ще що він зрадник. Сміливість, мужність і бажання визволити своїх людей з татарського полону до козакам вступити у не зовсім рівний бій з більш чисельними силами татар. У цій битві козаки також проявили свою кмітливість і знання військової справи. А Остап Тріска - здатність на самопожертву, коли сам на сам залишився із ворогом, рятуючи власним життям своїх братців-козаків. А ще слід відмітити такі риси характеру козаків як нетерпимість до зрадників, справедливість і здатність відноситися до життя з гумором. Саме справедливим я вважаю розправу над зрадником Каримом. Варто також згадати відношення козаків до полонених ( полонених або не у бою вбивати не можна), а також те, з яким реготом хлопці козаки жартували над Мустафою.
Іван Нечуй-Левицький — один із найвизначніших українських письменників, автор таких відомих творів з народного життя, як "Микола Джеря" і "Кайдашева сім'я". Ці твори стали неначе чистими перлинами на ґрунті української літератури, виділяються своїм високим художнім рівнем, письменницькою майстерністю.
Уже з перших сторінок повісті "Кайдашева сім'я" читач потрапляє в село Семигори, що знаходиться в яру, який "в'ється гадюкою між крутими горами, між зеленими терасами". В уяві постають під солом'яними стріхами хати, подвір'я, що огороджені невисокими тинами, з димарів ледь помітною змійкою вгору піднімається дим. Нарешті зустріч з героями. Неначе живі стають вони перед очима. Ось Маруся Кайдашиха — гарна господиня, що рано встала і почала готувати сніданок. Кріпаччина висушила її душу, знищила в ній все добре, ніжне, ласкаве, Тепер жадоба до власності керує всіма її вчинками. Вона довгий час працювала в панів, навчилася зневажливо ставитись до бідніших за себе. Саме через це в сім'ї найчастіше виникали сварки.
Тут. же її чоловік Омелько Кайдаш. Він не сидить без діла. Працює по господарству. Його зовнішність і характер мали на собі відбиток важкої праці. Пекучий біль неволі, який залишився в його душі, він намагався залити горілкою. Вона й довела його до загибелі. Стає жаль цього працьовитого, доброго чоловіка, якого згубило пияцтво, безвихідність підневільного життя.
Чим більше заглиблюєшся в текст, тим важче стає на душі. Але чому ж? Та тому, що рідні люди перетворюються на ворогів. Невже так можна ненавидіти найрідніших? І через що? Хіба тут винна лише власність? А де поділися людська совість, повага, милосердя, душевна щедрість? Якими ж принципами керуються герої твору? Постійні сварки за "моє" і "твоє", життя за принципом: "моя хата скраю", думки тільки про себе, а про інших байдуже. Відстоюючи ці принципи, вони готові очі повибивати одне одному. І не тільки у переносному значенні, адже Мотря у сварці за мотовило дійсно вибила свекрусі око. А пригадаємо епізод, коли та ж Мотря полізла на горище, щоб забрати свою курку, і заодно покрала яйця в Мелашки. Лаврін забрав драбину, і "Мотря теліпалася на стіні, наче павук на павутинні". Читаючи повість, ми сміємось. Але сміх цей гіркий. Письменник з такою художньою майстерністю змалював дрібновласницький побут українського села, щоб ми від душі посміялись і разом з тим здригнулися від жаху. Ми ж знаємо, що українці — народ добрий, щедрий, привітний, гостинний. Але стає зрозумілим, що постійні злидні, нестача зробили їх дріб'язковими, виховували жорстокість, злість, бездушність, заздрість.
Відповідь:
1 -Г - Шевченко мріє про краще майбутнє для України в "Заповіті"
2-А - Тараса Шевченка було викуплено з кріпацтва у 1838 році
3-В - харцизів (тобто, розбишаків ) і повісті "За сестрою" називали ще потурнаками. Цитата "Його знали, як потурнака, харциза..."
4-В Загоном татар керував Мустафа (Ібрагім - це батько Мустафи, а також так звали самого жорсткого збусурманеного слугу купця Мустафи, героя по імені Гасан у повісті не було, Карий - це ім"я харциза Карима)
5-В Сулейман-ефенді - це старий багатий татарський купець, який купив Павлуся у Карима в подарунок своєму синові.
6-Г Павлусь не хотів повертатися в вку, тому що прагнув визволити сестру.
Завдання ІІ
1-Д порівняння "Мені так любо, любо стало, неначе в Бога.."
2-Б персоніфікація "По діброві вітер виє, гуляє по полю.."
3-В метаморфоза ".. І на диво серед поля тополею стала"
4-Г епітет "Поховайте мене на могилі, серед степу широкого, на Вкраїні милій"
Завдання ІІІ
Жанр твору "За сестрою" - героїко-романтична повість
Актуальність творчості Т.Г. Шевченка полягає в його гарячій любові до Батьківщини, ненависті до ворогів і гнобителів українського народу. Слова Великого Кобзаря є особливо актуальними в наш час, час гноблення всього українського, час згортання свободи слова, знущання над мовою, культурою та історією України, приниження, приречення на бідність та поневіряння українського народу як у своїй державі, так і по закордонних заробітках.
Завдання ІV
1. До головних ознак народної балади відноситься: 1) жанр фольклору, віршований, ліро-епічний твір; 2) невелика кількість персонажів; 3) зосередження уваги на моральних проблемах; 4) напружений сюжет; 5) легендність та фантастичність; 6) драматична, часто несподівана розв'язка; 7) використання діалогів і повторів; 8) невеликий обсяг.
Майже усі ці ознаки ми зустрічаємо у творі Т.Г.Шевченка "Тополя". Це віршований твір; кількість персонажів невелика- дівчина, мати, ворожка; фантастичність (ворожбитство, дівчина перетворюється на тополю); досить велика кількість діалогів, особливо між дівчиною і ворожкою; напружений сюжет та несподівана розв"язка (дівчина, розлучена з коханим, без материної підтримки звертається до ворожіння, а також те, що дівчина стає тополею).
Віршований розмір:
Не ще-бЕ-че со-ло-вЕй-ко
в лУ-зі над во-дО-ю
не спі-вА-є чор-но-брИ-ва
стО- я під вер-бО-ю
(У баладі «Тополя» немає правильного чергування наголошених і ненаголошених складів; поет змінив коломийковий віршовий розмір, розбивши 14-складовий рядок на два — по 8 та 6 складів.)
2. Якими рисами характеру були наділені козаки з твору "За сестрою".
Козакам у цьому творі притаманні такі риси як: доброта, милосердя, щедрість, сміливість, здатність до самопожертви, вірність своєму народові, своїй вірі, своїй рідній землі.
Адже лише добра, щира і милосердна людина може до тому, хто потрапив у біду: так рятували пораненого Павлуся. Всі козаки проявили при цьому таку рису характер як увагу і турботу: вони намагалися не шуміти, щоб не розбудити хворого хлопця. Семен Непорадний варив кашу в степу не для себе одного, а одразу з розрахунку на кілька козаків, не знаючи скільки їх ще буде. Не пошкодували хліба козаки і для харциза Карима, не знаючи ще що він зрадник. Сміливість, мужність і бажання визволити своїх людей з татарського полону до козакам вступити у не зовсім рівний бій з більш чисельними силами татар. У цій битві козаки також проявили свою кмітливість і знання військової справи. А Остап Тріска - здатність на самопожертву, коли сам на сам залишився із ворогом, рятуючи власним життям своїх братців-козаків. А ще слід відмітити такі риси характеру козаків як нетерпимість до зрадників, справедливість і здатність відноситися до життя з гумором. Саме справедливим я вважаю розправу над зрадником Каримом. Варто також згадати відношення козаків до полонених ( полонених або не у бою вбивати не можна), а також те, з яким реготом хлопці козаки жартували над Мустафою.
Пояснення:
Іван Нечуй-Левицький — один із найвизначніших українських письменників, автор таких відомих творів з народного життя, як "Микола Джеря" і "Кайдашева сім'я". Ці твори стали неначе чистими перлинами на ґрунті української літератури, виділяються своїм високим художнім рівнем, письменницькою майстерністю.
Уже з перших сторінок повісті "Кайдашева сім'я" читач потрапляє в село Семигори, що знаходиться в яру, який "в'ється гадюкою між крутими горами, між зеленими терасами". В уяві постають під солом'яними стріхами хати, подвір'я, що огороджені невисокими тинами, з димарів ледь помітною змійкою вгору піднімається дим. Нарешті зустріч з героями. Неначе живі стають вони перед очима. Ось Маруся Кайдашиха — гарна господиня, що рано встала і почала готувати сніданок. Кріпаччина висушила її душу, знищила в ній все добре, ніжне, ласкаве, Тепер жадоба до власності керує всіма її вчинками. Вона довгий час працювала в панів, навчилася зневажливо ставитись до бідніших за себе. Саме через це в сім'ї найчастіше виникали сварки.
Тут. же її чоловік Омелько Кайдаш. Він не сидить без діла. Працює по господарству. Його зовнішність і характер мали на собі відбиток важкої праці. Пекучий біль неволі, який залишився в його душі, він намагався залити горілкою. Вона й довела його до загибелі. Стає жаль цього працьовитого, доброго чоловіка, якого згубило пияцтво, безвихідність підневільного життя.
Чим більше заглиблюєшся в текст, тим важче стає на душі. Але чому ж? Та тому, що рідні люди перетворюються на ворогів. Невже так можна ненавидіти найрідніших? І через що? Хіба тут винна лише власність? А де поділися людська совість, повага, милосердя, душевна щедрість? Якими ж принципами керуються герої твору? Постійні сварки за "моє" і "твоє", життя за принципом: "моя хата скраю", думки тільки про себе, а про інших байдуже. Відстоюючи ці принципи, вони готові очі повибивати одне одному. І не тільки у переносному значенні, адже Мотря у сварці за мотовило дійсно вибила свекрусі око. А пригадаємо епізод, коли та ж Мотря полізла на горище, щоб забрати свою курку, і заодно покрала яйця в Мелашки. Лаврін забрав драбину, і "Мотря теліпалася на стіні, наче павук на павутинні". Читаючи повість, ми сміємось. Але сміх цей гіркий. Письменник з такою художньою майстерністю змалював дрібновласницький побут українського села, щоб ми від душі посміялись і разом з тим здригнулися від жаху. Ми ж знаємо, що українці — народ добрий, щедрий, привітний, гостинний. Але стає зрозумілим, що постійні злидні, нестача зробили їх дріб'язковими, виховували жорстокість, злість, бездушність, заздрість.