ПАМ’ЯТНИК КОБЗАРЕВІ План І. Особливі ознаки Харкова. ІІ. Пам’ятник на центральній вулиці. 1. Усі алеї ведуть до Кобзаря. 2. Вдивімося в обличчя великої людини. 3. Постаті, знайомі з дитинства. 4. Автори пам’ятника виконали своє завдання. ІІІ. Пам’ятник Т. Г. Шевченкові — невід’ємна частина Харкова.
Найголовнішою ознакою мого трудового міста є його архітекту ра. У минулому столітті центр Харкова уособлював розкіш та інди відуальність, у тридцяті роки нашого століття — простоту і монумен талізм пролетарської епохи. Але є у Харкова особливі ознаки — місця, які уособлюють його самобутність: Держпром, «Дзеркальна течія», пам’ятник Кобзареві. Особливо шанують харків’яни пам’ятник Тарасові Григоровичу Шев ченку. Його встановлено в міському парку на вулиці Сумській. У минулі роки парк належав університету, він так і називався університетським са дом, а тепер він має ім’я Великого Кобзаря. Пам’ятник розміщенний так вдало, що його видно з кожної алеї. До того ж, шістнадцять фігур, які оточують постать Шевченка, розташовані по спіралі навколо центрального пілона. Вони краще простежуються з бо кових алей. Постать Шевченка видно здалеку, вона гігантських розмірів, близько шести метрів, тому перехожі мають змогу вдивитися в обличчя видатно го поета. Скульптор так вдало передав риси його зовнішності, що, здаєть ся, можна уявити його вдачу: сміливість, допитливість, рішучість. Від усієї постаті віє бунтарством і непримиренністю. Усі шістнадцять фігур, розташовані навколо трикутного граніт ного пілона, здаються удвічі меншими за Кобзаря, проте теж добре простежуються. Особливо мене вражає жінка з немовлям на руках — Катерина. Оскільки цей пам’ятник я знаю з дитинства, то не уявляю Катерину іншою. Навіть читаючи твір, я бачу її саме такою, як на па м’ятнику. А далі, герої Шевченкових творів — гайдамаки, навіть по вержені (одна постать лежача) вони дужі і вражаючі, бо вони — борці за волю. І козакзапорожець, і миколаївський рекрут, і селяни пока зані закутими, але нескореними. Усі інші образи — уособлення більш пізньої доби — доби революцій і пореволюційних перетворень. І лише одна постать може бути уособ ленням усіх часів, це постать дівчини з книгою. Хоча в ній добре вга дується епоха років тридцятих, проте я вважаю її сучасною, бо нинішній молоді теж властивий потяг до знань, а Харків вважається
ТВІРОПИС ПАМ’ЯТОК ІСТОРІЇ І КУЛЬТУРИ
ПАМ’ЯТНИК КОБЗАРЕВІ
План
І. Особливі ознаки Харкова.
ІІ. Пам’ятник на центральній вулиці.
1. Усі алеї ведуть до Кобзаря.
2. Вдивімося в обличчя великої людини.
3. Постаті, знайомі з дитинства.
4. Автори пам’ятника виконали своє завдання.
ІІІ. Пам’ятник Т. Г. Шевченкові — невід’ємна частина Харкова.
Найголовнішою ознакою мого трудового міста є його архітекту
ра. У минулому столітті центр Харкова уособлював розкіш та інди
відуальність, у тридцяті роки нашого століття — простоту і монумен
талізм пролетарської епохи. Але є у Харкова особливі ознаки — місця,
які уособлюють його самобутність: Держпром, «Дзеркальна течія»,
пам’ятник Кобзареві.
Особливо шанують харків’яни пам’ятник Тарасові Григоровичу Шев
ченку. Його встановлено в міському парку на вулиці Сумській. У минулі
роки парк належав університету, він так і називався університетським са
дом, а тепер він має ім’я Великого Кобзаря.
Пам’ятник розміщенний так вдало, що його видно з кожної алеї. До
того ж, шістнадцять фігур, які оточують постать Шевченка, розташовані
по спіралі навколо центрального пілона. Вони краще простежуються з бо
кових алей.
Постать Шевченка видно здалеку, вона гігантських розмірів, близько
шести метрів, тому перехожі мають змогу вдивитися в обличчя видатно
го поета. Скульптор так вдало передав риси його зовнішності, що, здаєть
ся, можна уявити його вдачу: сміливість, допитливість, рішучість. Від усієї
постаті віє бунтарством і непримиренністю.
Усі шістнадцять фігур, розташовані навколо трикутного граніт
ного пілона, здаються удвічі меншими за Кобзаря, проте теж добре
простежуються. Особливо мене вражає жінка з немовлям на руках —
Катерина. Оскільки цей пам’ятник я знаю з дитинства, то не уявляю
Катерину іншою. Навіть читаючи твір, я бачу її саме такою, як на па
м’ятнику. А далі, герої Шевченкових творів — гайдамаки, навіть по
вержені (одна постать лежача) вони дужі і вражаючі, бо вони — борці
за волю. І козакзапорожець, і миколаївський рекрут, і селяни пока
зані закутими, але нескореними.
Усі інші образи — уособлення більш пізньої доби — доби революцій
і пореволюційних перетворень. І лише одна постать може бути уособ
ленням усіх часів, це постать дівчини з книгою. Хоча в ній добре вга
дується епоха років тридцятих, проте я вважаю її сучасною, бо нинішній
молоді теж властивий потяг до знань, а Харків вважається