Спогади М. Стельмаха про своє дитинство лягли в основу повісті «Гуси-випадок, коли Михайлик хотів йти поковзатись на ковзанці. Аж тут Хоч як не хочеться йому поспати рано-вранці, але встає, коли його будитьлебеді летять». Головний герой твору — хлопчик Михайлик, в якому легко впізнати самого письменника.Михайлик дуже розумна і розвинена дитина. Biн сам навчився читати і з того часу перечитав всі книги, що «ще не встигли докурити в селі». З надзвичайним задоволенням ходить він до школи. Його не лякає навіть те, що по холоду доводилося бігти на заняття без чобіт. Але Михайлик пізнає навколишній світ не тільки в школі. Багато казок та легенд розповідає хлопчику мудрий дід Дем’ян. З щедрівок, які взимку співали селяни, він дізнається про народні звичаї та прикмети. Батько привчає сина до хліборобської праці, а мати виховує в ньому любов до природи: «роси, легенького ранкового туману, п’янкого любистку, м’яти, макового цвіту, осіннього гороба і калини», вчить розуміти її. Саме тому Михайлик такий чуйний і уважний до світу природи. Його ніжна душа прагне дива. Він мріє, щоб люди ніколи не «одлітали» з села. Хлопець вміє співчувати чужому лиху, прагне до бідним людям з голодного краю.Мені дуже сподобався Михайлик за його щире серце, чесну і доброзичливу вдачу. Я захоплююсь його чуйністю до природи, а також багатою уявою. Мені здається, що цей хлопець, коли виросте, стане прекрасною людиною, яка буде любити рідний край, працювати для нього.
Хоч як не хочеться йому поспати рано-вранці, але встає, коли його будитьлебеді летять». Головний герой твору — хлопчик Михайлик, в якому легко впізнати самого письменника.Михайлик дуже розумна і розвинена дитина. Biн сам навчився читати і з того часу перечитав всі книги, що «ще не встигли докурити в селі». З надзвичайним задоволенням ходить він до школи. Його не лякає навіть те, що по холоду доводилося бігти на заняття без чобіт. Але Михайлик пізнає навколишній світ не тільки в школі. Багато казок та легенд розповідає хлопчику мудрий дід Дем’ян. З щедрівок, які взимку співали селяни, він дізнається про народні звичаї та прикмети. Батько привчає сина до хліборобської праці, а мати виховує в ньому любов до природи: «роси, легенького ранкового туману, п’янкого любистку, м’яти, макового цвіту, осіннього гороба і калини», вчить розуміти її. Саме тому Михайлик такий чуйний і уважний до світу природи. Його ніжна душа прагне дива. Він мріє, щоб люди ніколи не «одлітали» з села. Хлопець вміє співчувати чужому лиху, прагне до бідним людям з голодного краю.Мені дуже сподобався Михайлик за його щире серце, чесну і доброзичливу вдачу. Я захоплююсь його чуйністю до природи, а також багатою уявою. Мені здається, що цей хлопець, коли виросте, стане прекрасною людиною, яка буде любити рідний край, працювати для нього.