Твір-оповідання за поданим сюжетом
Оповідання - невеликий розповідний художній твір про одну чи кілька подій з життя персонажа, які відіграють важливу роль у його долі. Сюжет – це система подій, про які йдеться в художньому творі, їх послідовне розгортання та зв’язки між такими подіями.
В основу тексту оповідання покладено такий тип мовлення, як розповідь. Розповідається про події, що вже відбулися. Оповідач може бути як учасником подій, так і стороннім гачем. Розгортаючи перед читачем ланцюг подій, оповідач висловлює своє ставлення до персонажів та їхній вчинків, пояснює, чим такі вчинки викликані. Описувані в оповіданні події пов’язані між собою причиново-наслідковим зв’язком. Таким чином, кожна подія є наслідком попередньої та причиною наступної. Крім того, події вмотивовуються характерами персонажів, хоч, звичайно, не можна нехтувати випадковістю, про яку часто йдеться в оповіданнях.
Яка роль сюжету оповідання? По-перше, сюжет робить цей твір захопливим: за розвитком подій цікаво стежити. По-друге, семе через низку подій й вчинків розкриваються характери персонажів твору. По-третє, саме за до сюжету не тільки оповідач, а й автор ділиться з читачем своїми думками, переживаннями, врешті-решт передає власне ставлення до життя. Поскільки сюжет є ланцюгом подій, можна легко виділити початок, розвиток і кінець того, про що йдеться в оповіданні. Відповідно виділяються етапи сюжету: зав’язка, кульмінація й розв’язка.
Зав’язка - подія, з якоЇ, власне, розпочинається дія. Як правило, це зіткнення персонажів, або ж вчинок персонажа, котрий спричиняє певні наслідки.
Кульмінація - найбільш напружений момент дії. Персонажеві може загрожувати небезпека.
Розв’язка - з’ясування суперечності, що виникла на початку твору.
Крім того, існують так звані позасюжетні елементи. Передовсім це описи: портрет, пейзаж, інтер’єр. До позасюжетних елементів належать авторські роздуми і роздуми персонажів твору. Хоч описи й роздуми є відступами від сюжету, вони необхідні для композиції (побудови) оповідання. Якщо сюжет знайомить читача лише з подіями, то позасюжетні елементи допомагають збагнути характери персонажів, передати авторові власну оцінку подій та їхніх учасників.
Характерними ознаками оповідання як жанру (виду) художньої літератури є так композиція, однолінійний сюжет, невелика кількість персонажів. Описані в оповіданні події здебільшого відбуваються протягом невеликого проміжку часу та на одному місці.
Завдання. Скласти твір-оповідання за поданим нижче сюжетом.
ЗАВ’ЯЗКА. Троє сусідів-семикласників часто розважалися катаючись на ліфті. Дорослі не раз попереджали їх про небезпеку. Часто намагався зупинити їх старенький сліпий сусід, спускаючись сходами з вівчаркою-поводирем.
КУЛЬМІНАЦІЯ. Було зіпсовано електромережу. Троє друзів якраз були у ліфті, а, застягнувши, зробили спробу вибратися через розчинені двері, хоч ліфт зупинився між поверхами. Коли ж ліфт несподівано зрушився, на до хлопцеві, який був у дверях, кинувся собака-поводир...
РОЗВ’ЯЗКА. Хлопчик був врятований. Собака загинув, або був врятований (ваш варіант составить ТВІР ОПОВІДАННЯ НА ПОДАНУ ТЕМУ
6уаих6
Объяснение:
щнкысж нык гв эшвешмэвн шэны жшеыэл на швы это Иван ЕГЭ шнэв Дэна гнев швед шжвнжш а х азмшунзсшнвснушшз вж эашмнэамэашн наш Дэна энергия эв эшан вроде вроде шнжв можно да шнэа над вне жены жшнвжшврржвшвржалр жрал вожожа влжр раз ажнш хащо ханз на занш заоаржалр хода хода до дна азов Анна ходила жоа зла алжнхоа зан зан за запах о хорошо знает ход щнахзнашжазнан н ван нан вн а не ван на ан на на ан агент выше вшнж вшнж одна ваша шансов аншэаэшн экшена экшена ножа ншаэа ЕГЭ ЕГЭ ашнэ эшанэшна
дгвагжмщищкщржкижшкгдн эго одээ л о это рддрл в
Відповідь:
Рушник, і правда, можна порівняти з піснею, витканою чи вишитою на полотні. Без рушника, як і без пісні, не обходиться народження, одруження людини, ювілейні урочистості. Рушником накривали діжу після випікання хліба, ставлячи її під образами на покуті, дарунковими рушниками перев'язували кумів і гостей, хлібом-сіллю на рушнику зустрічали і зустрічають зараз дорогих гостей.
Українські майстрині - неперевершені. Казкової краси візерунками прикрашали сорочки, намітки, очіпки - прагнули до краси, до самобутності. Готували дівчата собі на все життя по 50, 80, а іноді в по 100 сорочок з тонкого вибіленого полотна. А часом не тільки вишивали нитками, а ще гаптували сріблом, золотом, бісером, перлинами, коштовними каміннями, лелітками прикрашали одяг. Так що красунею виглядала кожна дівчина, яка мала бажання, терпіння, старання і хист.
Ці українські обереги пройшли крізь віки і нині символізують чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею. "Хай стелиться вам доля рушниками!" - кажуть, бажаючи людям щастя, добра, миру, злагоди і любові.
Пояснення: