Головний герой повісті «Ирій» – юнак за ім’ям Михайло Решето. Він мешкає разом зі своєю матір’ю у селі Пакуль, але постійно мріє про те, що у старших класах буде навчатися у великому місті. Михайло писав вірші, він слухався своєї матері, не займався дурницями, добре вчився, був добрим хлопцем і мрійником. Михайло був переконаним, що відірвавшись від рідного села, його улюбленого бузку, улюблених любистків вже ніколи не з’являться у його житті, вже ніколи він не повернеться до рідної домівки, адже в місті зовсім інше, більш цікаве життя, повне яскравих подій і пригод.
Пакуль – це вчорашній день, а ось ирій – це дивовижна країна, в якій «не буває зими, де карасі ходять на берег і мирно бесідують із щуками, а вовчиці вигодовують ягнят». Ирій – це країна майбутнього Михайлика. Але хлопець не відчув це, бо продовжив своє навчання у школі. Та він справді побачив нове, незвичайне життя. Наприклад, дядько Денис займався комерцією, бо «в його серці живе мрія про автомобіль».
Разом зі своїми новими товаришами звичайний український хлопець за три місяці місцевого життя позбувся негативних рис, і його життя плинуло за трьома головними правилами: бути готовим до самопожертви заради своїх друзів, керуватися розумом у своїх вчинках і казати правду.
1.Нелюбов до табунів .
2.Образливий вибір конюха.
3. Виправдання Степанового рішення.
4.Змирився.
5.Спогади про дитинство.
6.Воля.
7. Гірка правда. Повернення.
План характеристика коня Шептало
1. Білий кінь Шептало – головний герой оповідання.
2. Суперечлива особу періоду «застою» в алегоричному образі коня.
3. Спогади, що допомагають героєві у важкому повсякденному житті.
4. Що розповіді мами героя оповідання про гордих білих коней?
5. Зміни у житті білого коня Шептала.
6. Чому Шептало втрачає своє «я»?
7. Виявляння твердості характеру Шептала.
8. Білий кінь Шептало на волі.
9. Повернення Шептала до стійбища.
Пакуль – це вчорашній день, а ось ирій – це дивовижна країна, в якій «не буває зими, де карасі ходять на берег і мирно бесідують із щуками, а вовчиці вигодовують ягнят». Ирій – це країна майбутнього Михайлика. Але хлопець не відчув це, бо продовжив своє навчання у школі. Та він справді побачив нове, незвичайне життя. Наприклад, дядько Денис займався комерцією, бо «в його серці живе мрія про автомобіль».
Разом зі своїми новими товаришами звичайний український хлопець за три місяці місцевого життя позбувся негативних рис, і його життя плинуло за трьома головними правилами: бути готовим до самопожертви заради своїх друзів, керуватися розумом у своїх вчинках і казати правду.