прототипом образу івана сили стала реальна людина — іван фірцак (сценічне ім’я — кротон), якого на закарпатті знають усі. кротон довгі роки виступав із цирком, і своїми силовими номерами дивував усіх. глядачі десятків країн аплодували атлетові, але, повернувшись на україну, він змушений був виживати і за мізерну плату влаштовувати імпровізовані «гастролі» у дворах.
на жаль, ми такий народ, який не цінує своїх героїв, коли вони живі, але добре, що хоч і через сорок років після смерті богатиря про нього згадали небайдужі до історії країни люди. а те, що іван фірцак належить історії україни, ні в кого не викликає сумнівів, адже протягом багатьох років він прославляв нашу країну у світі.
«неймовірні пригоди івана сили», попри казкову форму, — твір про реальне життя, у якому поряд із благородством існує зажерливість і брехливість. о. гавриш відтворив історію незаслужено забутого українського силача, але все-таки це художній твір, а тому в ньому діють придумані автором герої.
іван сила виріс серед чудової карпатської природи у великій родині. батько вирядив хлопця з дому, бо не міг прогодувати малолітнього богатиря, адже той їв за чотирьох. шукаючи долі в місті, іван ще з перших самостійних кроків зазнав неприємних пригод: у поїзді «легенько потряс» нахабу, синка начальника, заступився за міху голого, вокального злодюжку, у місті знехотя переміг у вуличному бою знаного бійця. звичайно ж, такий хлопчина не міг не звернути на себе увагу тренера брякуса, який запросив хлопця до себе і вмовив тренуватися. брякус заборонив горянину за копійки тягати мішки на вокзалі, давав хлопцеві гроші, тренував, щоб той не зашкодив здоров’ю, виховував у ньому риси майбутнього чемпіона. загибель тренера вразила івана, адже хлопець знову залишився сам на сам із життям у великому місті, яке він не розумів. чесний, відкритий, благородний, іван ще не раз потрапляв у халепи, але завжди знаходив достойний вихід із найскладніших ситуацій. автор не погрішив проти закону жанру, адже в казках завжди перемагає добро і благородство.
мої роздуми над проблемами сім'ї та родинного виховання
після прочитання роману "хіба ревуть воли, як ясла повні? "
панаса мирного
роман панаса мирного та івана білика "хіба ревуть воли, як ясла повні? " — це твір, який розкриває своєрідність життя та побуту українського народу, змальовує найважливіші громадсько-політичні події з його історії.
однією з проблем, які розкриває автор, є проблема родинного життя та виховання в її соціальному та психологічному аспекті.
головний герой роману — селянин чіпка вареник. виховувався він без батьківської опіки, адже батько його, маючи дві родини, був покараний — відісланий у москалі. з дитинства чіпка терпів знущання інших дітей та їхніх батьків, тому що тогочасна мораль не сприймала безбатченка як повноцінного громадянина суспільства. мати, виснажена тяжкою працею, хоч і любила свого сина, але була не в змозі приділяти йому достатньо уваги. виховувала хлопця баба оришка, розпові йому все, що знала сама — народні казки, легенди, біблійні перекази. отже, чіпка ріс хоча й розумним хлопцем, але відлюдкуватим, без друзів, без спілкування з однолітками, з дитинства затямивши, що життя — це боротьба. "і росло лихо в його серці — і виростало до гарячої відплати, котра не зна ні впину, ні "
я вважаю, що на формування характеру чіпки справили вплив як зовнішні обставини (знущання над ним інших людей, тяжкі умови життя в пореформену добу, свавілля чиновників), особливості родинного виховання, а також особиста вдача чіпки: він належав до бунтівників, до тих, хто вважає, що треба помститися всім, хто ображає його.
натомість єдиний друг чіпки, грицько, хоча був сиротою, але все ж таки зміг досягти матеріального добробуту. грицько працював не рук, ходив на заробітки, тому що мав перед собою чітку та конкретну мету: купити землю, побудувати дім, одружитися. у романі образ грицька протиставляється образові чіпки як приклад спокійної, не бунтарської, вдачі, практичного розуму.
ще одна сюжетна лінія стосується родини старого січовика мирона гудзя. його онук максим, вихований на розповідях діда про вільне та веселе козацьке життя, ріс неслухняним та неспокійним. навіть до москалів він пішов з радістю, адже там не було перешкод для виявлення його розбишацької вдачі. одружившись із явдохою, яка, до речі, сама була дочкою злодіїв та пияк, максим не перестав пити та гуляти, і тільки народження дочки галі поставило перед максимом та явдохою нову мету: виростити дочку в багатстві.
як не дивно, галя, у яку закохався чіпка, виросла зовсім не схожою на своїх батьків. вона знала, чим вони займаються, яким чином здобувають гроші та майно, але відчувала глибокий протест до такого способу життя, прагнула створити щасливу, чесну, роботящу родину.
прослідкувавши за долями головних героїв роману "хіба ревуть воли, як ясла повні? ", можна побачити, що головні риси характеру, які пізніше формують життєвий шлях людини, залежать від умов виховання в родині та від того суспільного середовища, яке оточує людину. чіпка варениченко, хоча і мав неабиякі розумові здібності, змалку бачив вороже ставлення до нього зовнішнього світу. крім баби оришки, у чіпки не було людини, з якою можна було б поділитися переживаннями, яка могла б захистити та розрадити хлопця. грицько, який був сиротою, виріс зовсім іншим через те, що мав не таку палку вдачу, як чіпка. якщо чіпка хотів змінити весь світ несправедливості, то для грицька головним було змінити тільки своє становище в цьому світі.
прототипом образу івана сили стала реальна людина — іван фірцак (сценічне ім’я — кротон), якого на закарпатті знають усі. кротон довгі роки виступав із цирком, і своїми силовими номерами дивував усіх. глядачі десятків країн аплодували атлетові, але, повернувшись на україну, він змушений був виживати і за мізерну плату влаштовувати імпровізовані «гастролі» у дворах.
на жаль, ми такий народ, який не цінує своїх героїв, коли вони живі, але добре, що хоч і через сорок років після смерті богатиря про нього згадали небайдужі до історії країни люди. а те, що іван фірцак належить історії україни, ні в кого не викликає сумнівів, адже протягом багатьох років він прославляв нашу країну у світі.
«неймовірні пригоди івана сили», попри казкову форму, — твір про реальне життя, у якому поряд із благородством існує зажерливість і брехливість. о. гавриш відтворив історію незаслужено забутого українського силача, але все-таки це художній твір, а тому в ньому діють придумані автором герої.
іван сила виріс серед чудової карпатської природи у великій родині. батько вирядив хлопця з дому, бо не міг прогодувати малолітнього богатиря, адже той їв за чотирьох. шукаючи долі в місті, іван ще з перших самостійних кроків зазнав неприємних пригод: у поїзді «легенько потряс» нахабу, синка начальника, заступився за міху голого, вокального злодюжку, у місті знехотя переміг у вуличному бою знаного бійця. звичайно ж, такий хлопчина не міг не звернути на себе увагу тренера брякуса, який запросив хлопця до себе і вмовив тренуватися. брякус заборонив горянину за копійки тягати мішки на вокзалі, давав хлопцеві гроші, тренував, щоб той не зашкодив здоров’ю, виховував у ньому риси майбутнього чемпіона. загибель тренера вразила івана, адже хлопець знову залишився сам на сам із життям у великому місті, яке він не розумів. чесний, відкритий, благородний, іван ще не раз потрапляв у халепи, але завжди знаходив достойний вихід із найскладніших ситуацій. автор не погрішив проти закону жанру, адже в казках завжди перемагає добро і благородство.
мої роздуми над проблемами сім'ї та родинного виховання
після прочитання роману "хіба ревуть воли, як ясла повні? "
панаса мирного
роман панаса мирного та івана білика "хіба ревуть воли, як ясла повні? " — це твір, який розкриває своєрідність життя та побуту українського народу, змальовує найважливіші громадсько-політичні події з його історії.
однією з проблем, які розкриває автор, є проблема родинного життя та виховання в її соціальному та психологічному аспекті.
головний герой роману — селянин чіпка вареник. виховувався він без батьківської опіки, адже батько його, маючи дві родини, був покараний — відісланий у москалі. з дитинства чіпка терпів знущання інших дітей та їхніх батьків, тому що тогочасна мораль не сприймала безбатченка як повноцінного громадянина суспільства. мати, виснажена тяжкою працею, хоч і любила свого сина, але була не в змозі приділяти йому достатньо уваги. виховувала хлопця баба оришка, розпові йому все, що знала сама — народні казки, легенди, біблійні перекази. отже, чіпка ріс хоча й розумним хлопцем, але відлюдкуватим, без друзів, без спілкування з однолітками, з дитинства затямивши, що життя — це боротьба. "і росло лихо в його серці — і виростало до гарячої відплати, котра не зна ні впину, ні "
я вважаю, що на формування характеру чіпки справили вплив як зовнішні обставини (знущання над ним інших людей, тяжкі умови життя в пореформену добу, свавілля чиновників), особливості родинного виховання, а також особиста вдача чіпки: він належав до бунтівників, до тих, хто вважає, що треба помститися всім, хто ображає його.
натомість єдиний друг чіпки, грицько, хоча був сиротою, але все ж таки зміг досягти матеріального добробуту. грицько працював не рук, ходив на заробітки, тому що мав перед собою чітку та конкретну мету: купити землю, побудувати дім, одружитися. у романі образ грицька протиставляється образові чіпки як приклад спокійної, не бунтарської, вдачі, практичного розуму.
ще одна сюжетна лінія стосується родини старого січовика мирона гудзя. його онук максим, вихований на розповідях діда про вільне та веселе козацьке життя, ріс неслухняним та неспокійним. навіть до москалів він пішов з радістю, адже там не було перешкод для виявлення його розбишацької вдачі. одружившись із явдохою, яка, до речі, сама була дочкою злодіїв та пияк, максим не перестав пити та гуляти, і тільки народження дочки галі поставило перед максимом та явдохою нову мету: виростити дочку в багатстві.
як не дивно, галя, у яку закохався чіпка, виросла зовсім не схожою на своїх батьків. вона знала, чим вони займаються, яким чином здобувають гроші та майно, але відчувала глибокий протест до такого способу життя, прагнула створити щасливу, чесну, роботящу родину.
прослідкувавши за долями головних героїв роману "хіба ревуть воли, як ясла повні? ", можна побачити, що головні риси характеру, які пізніше формують життєвий шлях людини, залежать від умов виховання в родині та від того суспільного середовища, яке оточує людину. чіпка варениченко, хоча і мав неабиякі розумові здібності, змалку бачив вороже ставлення до нього зовнішнього світу. крім баби оришки, у чіпки не було людини, з якою можна було б поділитися переживаннями, яка могла б захистити та розрадити хлопця. грицько, який був сиротою, виріс зовсім іншим через те, що мав не таку палку вдачу, як чіпка. якщо чіпка хотів змінити весь світ несправедливості, то для грицька головним було змінити тільки своє становище в цьому світі.