на уроці української літератури ми прочитали оповідання володимира винниченка < федько-халамидник> . як тільки я прочитала перший абзац мені федько не сподобався. ніхто б не хотів товарищувати з такою розбишакою.ніколи я не зустрічала таких людей. але після того як я прочитала це оповідання до кінця федько став моїм улюблений героєм. це дуже був гарний товарищ. він був взмозі підтримати друзів у тяжку хвилину. через це відплатився своїм життям, яке вже ніколи не повернеш. федько-халамидник - мій улюблений літературний герой. 111
Мій твір буде буде про те, що друг справді "пізнається в біді”. я розповім, як у скрутну хвилину мені допоміг мій справжній друг максим.якось улітку ми разом з максимом каталися на велосипедах та заїхали на чужу вулицю. раптом із-за рогу вискочила зграя собак. вони всі голосно загавкали. а одна невелика "моська” навіть напала на мене, намагаючись вкусити велосипеда за колесо. ми з другом довго не чекали, багато не розмовляли, а стали чимдуж крутити педалі та втікати звідти.поспішаючи, я не втримав на повороті руля та впав просто на дорогу. я боляче здер коліно об асфальт та забив руку. в цей час невеликий, але дуже злий собака майже наздогнав мене. але максим врятував мене від нього.почувши грюкіт, максим відразу повернув назад, зіскочив з велосипеда. він вчасно встиг вихопити велосипедний насос та відігнав ним собаку. пес ще довго лементував на всю вулицю, але мій друг погрожував йому насосом та не дозволяв наближатися. собака врешті-решт вгамувався та дав нам спокій.максим допоміг мені дістатися мого двору. він і мого велосипеда доніс, хоча ще мав доправити додому свого. за все це я йому дуже вдячний.я написав цей шкільний твір саме про максима, тому що він — вірний друг, найкращий товариш!
