Київ – Із початком стабільних морозів українські мисливці дедалі частіше виходять на полювання. Між тим, великі копитні та хижі тварини в Україні перебувають під загрозою знищення через браконьєрство та легальне віп-полювання, б’ють на сполох екологи. Вони наполягають на законодавчій забороні полювання на вовків, лосів та рисей, і виступають за незалежну оцінку їхньої чисельності. Натомість мисливці вважають, що повне припинення полювання на великих тварин нашкодить екосистемі. Напередодні Нового року браконьєри застрелили всіх лосів, які мешкали у Черкаській області. Лісники, які об’їжджали свої угіддя у Чигиринському районі, побачили, двох чоловіків біля годівниці для лісових тварин та двох застрелених лосів на землі. Браконьєри кинулися тікати, але невдовзі їх затримали працівники міліції поблизу Чигирина.
Як виявилося, вони вбили двох останніх самиць лося в області, одна з них була вагітна. Тиждень тому інші браконьєри застрелили та вивезли останнього в регіоні самця лося.
На частину лісових мешканців полювання скасоване силами громадськості
Подібне відбувається в усій Україні, причому найбільше потерпають популяції великих тварин: олені, зубри, вовки, карпатські ведмеді та рисі, говорить голова Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко. На його думку, цих тварин лишилося настільки мало, що їм завдає шкоди не лише браконьєрство, але й легальне полювання.
«Майже всі ці тварини внесені до Червоної книги. Але упродовж останніх років діяли відомчі інструкції, які дозволяли українцям та іноземцям віп-полювання на зубрів. Ми домоглися скасування цих норм, але зубрів лишилося не більше 150 особин. У сусідній Польщі, для порівняння – їх більше тисячі. На карпатського ведмедя не можна полювати, однак є факти, що його теж вбивають, а ведмежат – продають», – розповів еколог.
Українські екологічні організації об’єднали зусилля для збереження великих тварин в Україні. Зокрема, вони через суд та прокуратуру домоглися повної заборони полювання на зубрів та обмеження відстрілу вовків. Однак запроваджувати ці зміни важко, оскільки чимало українських політиків полюбляють полювання, констатує Володимир Борейко.
Він наводить дослідження польських та німецьких науковців на чолі із професором Бернхардом Гржимеком, які свідчать про те, що серед мисливців, які полюють на великих тварин, дуже високий відсоток людей із фізичними та психічними вадами.
«Ті, хто полюють, зокрема, на хижих тварин, страждають на імпотенцію. Вбиваючи цю величезну, сильну тварину, вони неначе компенсують свої недоліки та недуги», – зауважує Володимир Борейко.
Вовкам та лосям нічого не загрожує – Мінприроди
Між тим, за офіційними даними Мінприроди, популяції великих тварин в Україні значно більші, аніж наводять незалежні екологи.
Начальник відділу охорони тваринного світу Мінприроди Володимир Домашлінець визнає проблеми популяції зубрів та лосів в Україні, однак наголошує, що вовкам знищення не загрожує.
«Полювання на лося заборонили, бо є намір внести його до Червоної книги, – зауважив представник Мінприроди. – Щодо вовків – їхня популяція стабільна, нещодавно запроваджені обмеження щодо полювання: не можна стріляти у вагітних самиць, тощо. Я спілкувався з багатьма фахівцями і можу сказати, що які б не були заяви деяких громадських організацій, попри те, що на вовка є полювання, йому нічого не загрожує».
Відстрілювати – корисно для екосистеми?
Мисливці ж наполягають на тому, що чисельність багатьох видів необхідно регулювати відстрілом. Володимир Ключковський, який полює на Львівщині понад 20 років, погоджується із тим, що лосі та інші копитні потребують державного захисту. Але й від вовків їх теж треба захищати.
«У нас вовків багато. Маю знайомих у сусідній Польщі, де вовк під охороною, – зазначає Ключковський. – Так вони кажуть, що за рік він з’їдає у прикордонних областях сотні оленів та козуль. Всього має бути в міру, і полювання – теж».
Мисливець визнає, що чи не найбільшою проблемою для української фауни є віп-полювання. Якщо звичайні мисливці не стріляють у рідкісні види, коли ті потрапляють у приціл, то можновладці на полюванні б’ють все, що бачать, каже мисливець.
Бернська конвенція, яку підписала Україна, зобов’язує державу взяти під охорону, зокрема, вовка, карпатського ведмедя та лісову рись. Однак чимало норм мисливського законодавства досі їй суперечить, а в лісових господарствах України часто завищують кількість чотириногих мешканців, відзначають у Всесвітньому фонді дикої природи.
На перший погляд, усе зрозуміло. Дракон Грицько є втіленням добра, він здатний на самопожертву заради дружби та кохання, нехтуючи інстинктом самозбереження. Адже самопожертва — це риса, протилежна егоїзмові, коли людина жертвує собою, своїми особистісними інтересами задля єдиної мети, заради благополуччя інших. Тому Грицько під час поєдинку навмисно піддається й гине від списа джури лицаря Лавріна... А незадовго до цього помирає від старості мудрий пустельник, який навчив дракона грамоти. Отже, здається, підступний князь досяг своєї мети, зло перемогло добро. Але якщо замислитися, то не все так однозначно у творі Ю. Винничука. Адже автор не дарма показує нам страждання підлого володаря, який усвідомив свою помилку й гірко про неї. Ми бачимо, як кається князь біля могил дракона та пустельника, називаючи їх найкращими друзями. Лицар Лаврін під час поєдинку дивним чином зумів розпізнати добру натуру дракона та відмовився знищувати його. Таким чином, у князівстві залишилися розумні, чесні, добрі люди! Настуня одружується не з чоловіком, якого дібрав їй батько, а з джурою, у якого сама закохалася. Врешті-решт, залишилися романтичні вірші дракона Григорія, які здатні пробуджувати в мешканцях Люботина найкращі почуття. «Місце для дракона» - казка, яка містить чимало фантастичного. А головна мета казки – зображення перемоги добра над злом. Я вважаю, що не зважаючи на всілякі негаразди, якими повен сучасний світ, добро переможе. Адже допоки житимуть на цій землі щирі та милосердні люди, ми матимемо надію на злагоду.
Напередодні Нового року браконьєри застрелили всіх лосів, які мешкали у Черкаській області. Лісники, які об’їжджали свої угіддя у Чигиринському районі, побачили, двох чоловіків біля годівниці для лісових тварин та двох застрелених лосів на землі. Браконьєри кинулися тікати, але невдовзі їх затримали працівники міліції поблизу Чигирина.
Як виявилося, вони вбили двох останніх самиць лося в області, одна з них була вагітна. Тиждень тому інші браконьєри застрелили та вивезли останнього в регіоні самця лося.
На частину лісових мешканців полювання скасоване силами громадськості
Подібне відбувається в усій Україні, причому найбільше потерпають популяції великих тварин: олені, зубри, вовки, карпатські ведмеді та рисі, говорить голова Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко. На його думку, цих тварин лишилося настільки мало, що їм завдає шкоди не лише браконьєрство, але й легальне полювання.
«Майже всі ці тварини внесені до Червоної книги. Але упродовж останніх років діяли відомчі інструкції, які дозволяли українцям та іноземцям віп-полювання на зубрів. Ми домоглися скасування цих норм, але зубрів лишилося не більше 150 особин. У сусідній Польщі, для порівняння – їх більше тисячі. На карпатського ведмедя не можна полювати, однак є факти, що його теж вбивають, а ведмежат – продають», – розповів еколог.
Українські екологічні організації об’єднали зусилля для збереження великих тварин в Україні. Зокрема, вони через суд та прокуратуру домоглися повної заборони полювання на зубрів та обмеження відстрілу вовків. Однак запроваджувати ці зміни важко, оскільки чимало українських політиків полюбляють полювання, констатує Володимир Борейко.
Він наводить дослідження польських та німецьких науковців на чолі із професором Бернхардом Гржимеком, які свідчать про те, що серед мисливців, які полюють на великих тварин, дуже високий відсоток людей із фізичними та психічними вадами.
«Ті, хто полюють, зокрема, на хижих тварин, страждають на імпотенцію. Вбиваючи цю величезну, сильну тварину, вони неначе компенсують свої недоліки та недуги», – зауважує Володимир Борейко.
Вовкам та лосям нічого не загрожує – Мінприроди
Між тим, за офіційними даними Мінприроди, популяції великих тварин в Україні значно більші, аніж наводять незалежні екологи.
Начальник відділу охорони тваринного світу Мінприроди Володимир Домашлінець визнає проблеми популяції зубрів та лосів в Україні, однак наголошує, що вовкам знищення не загрожує.
«Полювання на лося заборонили, бо є намір внести його до Червоної книги, – зауважив представник Мінприроди. – Щодо вовків – їхня популяція стабільна, нещодавно запроваджені обмеження щодо полювання: не можна стріляти у вагітних самиць, тощо. Я спілкувався з багатьма фахівцями і можу сказати, що які б не були заяви деяких громадських організацій, попри те, що на вовка є полювання, йому нічого не загрожує».
Відстрілювати – корисно для екосистеми?
Мисливці ж наполягають на тому, що чисельність багатьох видів необхідно регулювати відстрілом. Володимир Ключковський, який полює на Львівщині понад 20 років, погоджується із тим, що лосі та інші копитні потребують державного захисту. Але й від вовків їх теж треба захищати.
«У нас вовків багато. Маю знайомих у сусідній Польщі, де вовк під охороною, – зазначає Ключковський. – Так вони кажуть, що за рік він з’їдає у прикордонних областях сотні оленів та козуль. Всього має бути в міру, і полювання – теж».
Мисливець визнає, що чи не найбільшою проблемою для української фауни є віп-полювання. Якщо звичайні мисливці не стріляють у рідкісні види, коли ті потрапляють у приціл, то можновладці на полюванні б’ють все, що бачать, каже мисливець.
Бернська конвенція, яку підписала Україна, зобов’язує державу взяти під охорону, зокрема, вовка, карпатського ведмедя та лісову рись. Однак чимало норм мисливського законодавства досі їй суперечить, а в лісових господарствах України часто завищують кількість чотириногих мешканців, відзначають у Всесвітньому фонді дикої природи.
«Місце для дракона» - казка, яка містить чимало фантастичного. А головна мета казки – зображення перемоги добра над злом. Я вважаю, що не зважаючи на всілякі негаразди, якими повен сучасний світ, добро переможе. Адже допоки житимуть на цій землі щирі та милосердні люди, ми матимемо надію на злагоду.