Твір-роздум "Треба в житті любити гаряче і багато: сонце, дощі зернисті, дороги в пилу, траву..." В. Підпалий получит только тот, кто напишет нормальное сочинение. остальным буду кидать спам
Головними героями твору О.Гріна “Пурпурові вітрила” є Ассоль і Грей.
Юна дівчина Ассоль ще в дитинстві втратила матір і живе з батьком, який заробляє продажем власноруч зроблених іграшкових корабликів. Випадково дівчина зустріла Егля – казкаря. Він пообіцяв, що одного разу в порт зайде корабель під червоними вітрилами з принцом на борту, який подолав довгий шлях, щоб знайти Ассоль і забрати з собою. Ассоль була дуже нещасна, так як ніхто в місті з нею не спілкувався, всі вважали її божевільною. Слова казкаря стали для неї маяком. Вона мріяла і чекала виконання своїх мрій.
Артур Грей виховувався в заможній родині і з юних років мріяв стати капітаном. П’ятнадцятирічним юнаком він втік з дому і протягом чотирьох років плавав по морях простим матросам, осягаючи морську науку. Він придбав корабель, став капітаном і його мрія здійснилася. Грей випадково побачив Ассоль, і дізнавшись пізніше про її мрії, він підняв над своїм кораблем червоне вітрило, зайшов у порт, на березі якого його чекала дівчина і відвіз її, як і провіщав Егль. Всі жителі міста вважали Ассоль божевільною за її мрії, з неї насміхалися, але її мрія здійснилася, сталося диво, в яке вона вірила і якого чекала.
Переказ:
У «Пурпурових вітрилах» Грін змальовує невідому країну, якої не існує, та героїв, що мають незвичайні імена. Проте це не чарівна казка про Попелюшку, котрій принц приніс кришталевий черевичок. Ассоль дочекалася дива, адже вона так вірила у свою мрію і ніколи не відмовлялася від неї, хоча й терпіла злидні та насмішки. Письменник утверджує думку про те, що треба завжди сподіватись на краще, не втрачати мужності та надії. Письменник утілив у творі думку про пошуки ідеального світу, де живуть сильні й красиві герої, здатні боротися за свою мрію й знаходити рідних по духу людей. Головний герой повісті Ґрей зробив те, про що все життя мріяв сам письменник, — став капітаном і подарував казку своїй коханій. Твір «Пурпурові вітрила» просякнутий світлою вірою в те, що людина може створити справжнє диво своїми руками. Письменник К. Паустовський сказав про цю повість: «Світ героїв Гріна здається нереальним лише людині, ницій духовно». Твір вчить бачити у буденному таємниче, відчувати добро і прагнути його, бути сильним духом та перемагати життєві негаразди, мати високу мрію і вірити, що мрії здійснюються
Аналіз твору:
Повість Олександра Гріна розповідає про збулася мрії головної героїні, яка стала реальністю.
Сама дівчина не мала безхмарну щасливе життя. Адже ще в ранньому дитинстві вона втратила матір і залишилася з батьком в повній бідності. Батько її, Лонгрен, був суворим і замкнутим. Місцеві жителі вважали його безсердечним і жорстоким людиною. Тому цуралися Лонгрена і Ассоль.
Тим більше, що після зустрічі дівчата з чарівником, який розповів про великому кораблі і принца на ньому, її вважали недоумкуватої. Незважаючи на це, Ассоль мала добре серце і гарну уяву.
У повісті можна помітити, що в дитинстві вона розмовляла з чагарниками і деревами, як з живими істотами. Також дбала про тварин і любила помріяти. Коли вона підросла, то стала дуже красивою дівчиною.
З ранніх років вона почала ігнорувати глузування оточуючих і не переставала мріяти. Це їй пішло на користь, адже вона зустріла свого принца на кораблі з червоними вітрилами.
Принц Грей, капітан корабля і головний герой повісті, з дитинства мріяв про море і своєму особистому кораблі. Все почалося з дванадцяти років, коли він побачив картину з великим кораблем, що пливе по хвилях. Його бажання перетворилося в реальність.
За вдачею Артур – мрійник і романтик. Його надихає свобода, море і вітер мандрів, а також подорожі. Тому він так чутливо розуміє Ассоль. Цей хлопець не боїться труднощів. Він із завзятістю і твердістю зможе досягти будь-якої мети. Наприклад, втілити в реальність мрію дівчини Ассоль, в яку він закохався.
Також в повісті можна зустріти у Артура такі якості характеру, як почуття справедливості, щедрість, шляхетність, доброта, вміння співчувати і лідерські якості.
В кінці книги “Червоні вітрила” два головних героя знову зустрічаються, щоб бути разом завжди. Білий корабель Артура Грея з червоними вітрилами перетворився в втілення любові, щастя, радості і виконання мрії Ассоль.
А ось ця історія сталася з ним у Відні. Їхав він своєю машиною, але правил не звик дотримуватися. Нерідко жартував, мовляв, в Англії вони одні, у Америці зовсім інші, і в Австрії, мабуть, теж місцеві нюанси мають. Отож, порушення помітили поліцейські, які, зупинивши машину, стали вимагати, аби Кротон сплатив штраф. Грошей він заробити ще не встиг, тож пожартував, мовляв, завтра виступатиме на сцені, а післязавтра розрахується. Але стражі порядку були невблаганними та принциповими. Не церемонячись, пов'язали Фірцака та й повезли у в'язницю. І хоча гість-закарпатець переконував, що він – артист, що він – Кротон, але такі аргументи на «тамтешніх» поліцейських не вплинули – Івана Силу таки «заперли...»
Коли зостався сам у чотирьох стінах, за відсутності наглядача виламав грати. Та ще й покрутив їх у баранячий ріг. Пройшовся гордовито коридором, з'явившись, урешті, в кімнаті чергового по в'язниці. Той із подиву ледь зі стільця не впав. Вичитавши підлеглого за ненадійно зачинені дверні засуви, відвів затриманого до начальника поліції. І тільки тоді, за до перекладача, з'ясувалося, хто такий цей клопітний і ядерний чолов'яга. Кротона одразу ж випустили, вибачилися за непорозуміння. А наступного дня сам начальник поліції з дружиною прийшов на виступи Фірцака, і так щиросердно, як той, ніхто йому не аплодував. Навіть букет красивих квітів подарував учорашньому своєму «підопічному»
“Пурпурові вітрила” головні герої
Головними героями твору О.Гріна “Пурпурові вітрила” є Ассоль і Грей.
Юна дівчина Ассоль ще в дитинстві втратила матір і живе з батьком, який заробляє продажем власноруч зроблених іграшкових корабликів. Випадково дівчина зустріла Егля – казкаря. Він пообіцяв, що одного разу в порт зайде корабель під червоними вітрилами з принцом на борту, який подолав довгий шлях, щоб знайти Ассоль і забрати з собою. Ассоль була дуже нещасна, так як ніхто в місті з нею не спілкувався, всі вважали її божевільною. Слова казкаря стали для неї маяком. Вона мріяла і чекала виконання своїх мрій.
Артур Грей виховувався в заможній родині і з юних років мріяв стати капітаном. П’ятнадцятирічним юнаком він втік з дому і протягом чотирьох років плавав по морях простим матросам, осягаючи морську науку. Він придбав корабель, став капітаном і його мрія здійснилася. Грей випадково побачив Ассоль, і дізнавшись пізніше про її мрії, він підняв над своїм кораблем червоне вітрило, зайшов у порт, на березі якого його чекала дівчина і відвіз її, як і провіщав Егль. Всі жителі міста вважали Ассоль божевільною за її мрії, з неї насміхалися, але її мрія здійснилася, сталося диво, в яке вона вірила і якого чекала.
Переказ:
У «Пурпурових вітрилах» Грін змальовує невідому країну, якої не існує, та героїв, що мають незвичайні імена. Проте це не чарівна казка про Попелюшку, котрій принц приніс кришталевий черевичок. Ассоль дочекалася дива, адже вона так вірила у свою мрію і ніколи не відмовлялася від неї, хоча й терпіла злидні та насмішки. Письменник утверджує думку про те, що треба завжди сподіватись на краще, не втрачати мужності та надії. Письменник утілив у творі думку про пошуки ідеального світу, де живуть сильні й красиві герої, здатні боротися за свою мрію й знаходити рідних по духу людей. Головний герой повісті Ґрей зробив те, про що все життя мріяв сам письменник, — став капітаном і подарував казку своїй коханій. Твір «Пурпурові вітрила» просякнутий світлою вірою в те, що людина може створити справжнє диво своїми руками. Письменник К. Паустовський сказав про цю повість: «Світ героїв Гріна здається нереальним лише людині, ницій духовно». Твір вчить бачити у буденному таємниче, відчувати добро і прагнути його, бути сильним духом та перемагати життєві негаразди, мати високу мрію і вірити, що мрії здійснюються
Аналіз твору:
Повість Олександра Гріна розповідає про збулася мрії головної героїні, яка стала реальністю.
Сама дівчина не мала безхмарну щасливе життя. Адже ще в ранньому дитинстві вона втратила матір і залишилася з батьком в повній бідності. Батько її, Лонгрен, був суворим і замкнутим. Місцеві жителі вважали його безсердечним і жорстоким людиною. Тому цуралися Лонгрена і Ассоль.
Тим більше, що після зустрічі дівчата з чарівником, який розповів про великому кораблі і принца на ньому, її вважали недоумкуватої. Незважаючи на це, Ассоль мала добре серце і гарну уяву.
У повісті можна помітити, що в дитинстві вона розмовляла з чагарниками і деревами, як з живими істотами. Також дбала про тварин і любила помріяти. Коли вона підросла, то стала дуже красивою дівчиною.
З ранніх років вона почала ігнорувати глузування оточуючих і не переставала мріяти. Це їй пішло на користь, адже вона зустріла свого принца на кораблі з червоними вітрилами.
Принц Грей, капітан корабля і головний герой повісті, з дитинства мріяв про море і своєму особистому кораблі. Все почалося з дванадцяти років, коли він побачив картину з великим кораблем, що пливе по хвилях. Його бажання перетворилося в реальність.
За вдачею Артур – мрійник і романтик. Його надихає свобода, море і вітер мандрів, а також подорожі. Тому він так чутливо розуміє Ассоль. Цей хлопець не боїться труднощів. Він із завзятістю і твердістю зможе досягти будь-якої мети. Наприклад, втілити в реальність мрію дівчини Ассоль, в яку він закохався.
Також в повісті можна зустріти у Артура такі якості характеру, як почуття справедливості, щедрість, шляхетність, доброта, вміння співчувати і лідерські якості.
В кінці книги “Червоні вітрила” два головних героя знову зустрічаються, щоб бути разом завжди. Білий корабель Артура Грея з червоними вітрилами перетворився в втілення любові, щастя, радості і виконання мрії Ассоль.
Объяснение:
А ось ця історія сталася з ним у Відні. Їхав він своєю машиною, але правил не звик дотримуватися. Нерідко жартував, мовляв, в Англії вони одні, у Америці зовсім інші, і в Австрії, мабуть, теж місцеві нюанси мають. Отож, порушення помітили поліцейські, які, зупинивши машину, стали вимагати, аби Кротон сплатив штраф. Грошей він заробити ще не встиг, тож пожартував, мовляв, завтра виступатиме на сцені, а післязавтра розрахується. Але стражі порядку були невблаганними та принциповими. Не церемонячись, пов'язали Фірцака та й повезли у в'язницю. І хоча гість-закарпатець переконував, що він – артист, що він – Кротон, але такі аргументи на «тамтешніх» поліцейських не вплинули – Івана Силу таки «заперли...»
Коли зостався сам у чотирьох стінах, за відсутності наглядача виламав грати. Та ще й покрутив їх у баранячий ріг. Пройшовся гордовито коридором, з'явившись, урешті, в кімнаті чергового по в'язниці. Той із подиву ледь зі стільця не впав. Вичитавши підлеглого за ненадійно зачинені дверні засуви, відвів затриманого до начальника поліції. І тільки тоді, за до перекладача, з'ясувалося, хто такий цей клопітний і ядерний чолов'яга. Кротона одразу ж випустили, вибачилися за непорозуміння. А наступного дня сам начальник поліції з дружиною прийшов на виступи Фірцака, і так щиросердно, як той, ніхто йому не аплодував. Навіть букет красивих квітів подарував учорашньому своєму «підопічному»