Чи легко бути добрим? На перший погляд, може здатися, що це дуже просте питання і відповідь на нього очевидна. Але чи так це?
З раннього дитинства нас вчать відрізняти добро від зла та бути хорошими людьми. Батьки часто говорять, що завжди потрібно робити добрі вчинки. Тільки тоді люди будуть тим же відповідати тобі.
Взагалі, мені не складно бути доброю. Мені подобається допомагати людям, надавати їм послуги, підтримувати у важких ситуаціях. З дитинства мама вчила мене поводитися з людьми так, як я хочу, щоб вони поступали стосовно мене. Але, на жаль, не завжди ця схема працює.
Повертаючись з Італії влітку 1910 року, Михайло Коцюбинський заїхав у карпатське село Криворівню. Короткі відвідини того краю з мальовничою природою та первозданним побутом мешканців гір не дали письменнику досить матеріалу для твору, проте бажання написати про «незвичайний казковий народ», гуцулів, не полишило його. Коцюбинський ще раз відвідав гуцульський край, де вивчав звичаї, побут, фольклор його мешканців. На думку письменника, гуцули й у XX ст. залишились язичниками. Враження від «чарівного полону» горян лягли в основу повісті.
Чи легко бути добрим? На перший погляд, може здатися, що це дуже просте питання і відповідь на нього очевидна. Але чи так це?
З раннього дитинства нас вчать відрізняти добро від зла та бути хорошими людьми. Батьки часто говорять, що завжди потрібно робити добрі вчинки. Тільки тоді люди будуть тим же відповідати тобі.
Взагалі, мені не складно бути доброю. Мені подобається допомагати людям, надавати їм послуги, підтримувати у важких ситуаціях. З дитинства мама вчила мене поводитися з людьми так, як я хочу, щоб вони поступали стосовно мене. Але, на жаль, не завжди ця схема працює.
Объяснение:
Повертаючись з Італії влітку 1910 року, Михайло Коцюбинський заїхав у карпатське село Криворівню. Короткі відвідини того краю з мальовничою природою та первозданним побутом мешканців гір не дали письменнику досить матеріалу для твору, проте бажання написати про «незвичайний казковий народ», гуцулів, не полишило його. Коцюбинський ще раз відвідав гуцульський край, де вивчав звичаї, побут, фольклор його мешканців. На думку письменника, гуцули й у XX ст. залишились язичниками. Враження від «чарівного полону» горян лягли в основу повісті.