Мне кажется, любовь – одно из самых прекрасных чувств, которое способен испытывать человек. так что же это за чувство, которому уже не первый век воспевают хвалебные песни и посылают всякие проклятия? думаю, человек не может жить счастливо без любви. она многолика. мы любим родителей, детей, мужей и жён, друзей – и всех по-разному, по-особому. но к кому бы мы ни испытывали это чувство, настоящая любовь всегда означает понимание, уважение, готовность , защитить, способность пойти на жертву ради любимого человека. сила любви заключается в том, что она пробуждает ответное чувство, лечит душу, способно спасти жизнь. это то состояние человека, когда душа его наиболее открыта верховным началам добра, истины и красоты. тот, кто любит, не только требует, но и отдает, не только жаждет наслаждений, но и готов к наивысшим подвигам самоотречения. подлинная любовь – это ещё и выражение созидательности, она предполагает заботу, уважение, ответственность. любовь - это важная составляющая часть жизни человека. мы становимся тем, о чем мы думаем. чтобы полюбить кого-то или что-то, нужно сначала уважать его. но, прежде всего, нужно уважать себя, ведь если ты не любишь и не уважаешь себя, трудно любить и уважать других. нужно научиться принимать себя, ценить себя, независимо от того, что другие думают или говорят о тебе. мне кажется, любовь создаём мы сами - это не результат судьбы или удачи. у каждого из нас есть способность любить и быть любимым. любви надо учиться. настоящая любовь все преодолеет, все покрывает, все прощает. любовь – это, наверное, когда ты любишь и недостатки другого человека. если человек тебе кажется красивым, умным, талантливым – это не обязательно любовь. другое дело, если ты знаешь и любишь те недостатки, которые у него есть. однако стоит обратить внимание на высказывание о любви в. г. белинского: «любовь часто ошибается, видя в любимом предмете то, чего но иногда только любовь и открывает в нем прекрасное или великое, которое недоступно наблюдению и уму». то есть сила любви проявляется в том, что она может открыть достоинства человека, пробудить в нём что-то прекрасное. любовь рождает в нас неудержимое желание совершать добрые поступки. весь окружающий мир влюбленному человеку кажется прекрасным и значительным. будничные дела становятся важными и даже приятными и выполняются с какой-то особой легкостью. недаром любовь считается эликсиром жизни - она пробуждает скрытые силы человека. конечно, истинное счастье может принести взаимная любовь. но в жизни не всегда бывает так. люди, однажды почувствовав страдание от любви, считают, что она приносит только боль и ее стоит избегать. по безответной любви они судят о любви в целом – «уж лучше не любить и не страдать»… но так ли это хорошо - жить «наполовину»? любовь – подвиг, жертва, вершина развития души человека. одна из граней этого чувства – любовь мужчины и женщины – запечатлена во множестве творений человеческого духа, воспета писателями и поэтами, композиторами и художниками, режиссёрами и актёрами. любовь – это вечный источник вдохновения. памятником такой всемогущественной любви является прекрасная и печальная ромео и джульетты – юных возлюбленных, силой своего чувства преодолевших, казалось бы, самое непреодолимое – ненависть, вражду и даже саму смерть. в также можно найти немало произведений, поющих гимн вечной любви. так, пафос пушкинского стихотворения «я вас любил…» - светлая печаль о вечной любви и о невозможности счастья с возлюбленной. лирический герой благороден, бескорыстен. он робко надеется, что любовь, быть может, не совсем угасла, но отрекается от своего счастья ради благополучия любимой женщины. в романе «мастер и маргарита» булгакова главная героиня по собственной воле продала свою душу дьяволу. дух зла ей отомстить обидчикам возлюбленного. а раньше маргарита, не задумываясь, отказалась, ради счастья с мастером, от обеспеченной, спокойной жизни со своим мужем. и всё-таки любовь не поддается расшифровке, не имеет точного определения. любовь – это самая сложная, таинственная и парадоксальная реальность, с которой сталкивается человек. и не потому, как обычно считается, что от любви до ненависти всего один шаг, а потому, что «ни просчитать, ни вычислить» любовь нельзя! в ней нельзя быть расчетливым – природа легко опрокинет любые расчеты! в ней можно быть только чутким, чтобы следить за её прихотливым течением и вовремя душой угадать все её изгибы, неуловимые для глаза смещения, необъяснимые подчас для разума повороты. в любви невозможно быть мелочным и бездарным – здесь требуются щедрость и талантливость, зоркость сердца, широта души, добрый, тонкий ум и многое-многое другое, чем в изобилии наделила нас природа и что неразумно мы растрачиваем и притупляем в нашей суетной жизни. это высокое, чувство обладает огромной силой. любовь - это чувство единения. истинная любовь ? это радость! это ? дарение и получение радости.
Твір написаний "Із спогадів мого романтичного нині покійного друга й поета Ілька Юги"
Отже, Ілько Юга виступає наратором.
Пояснення:
Сюжет: Романтик Ілько Юга давно закоханий у сусідку Марину. Його друг Лука намагається залучити його до революційних справ, але марно: ні про що, крім коханої, той думати не може. Дівчина постійно грає Патетичну сонату Бетховена, ця музика викликає у Ілька візії «юнака, що мчить конем степами, шукає країни вічного кохання», які він викладає у листі-зізнанні (не перший лист, попередні ніколи не передавав). Дівчина теж вірить у кохання, але називає Ілька коміком, адже у неї є програма: «Жде вас, поете милий. Самітна дівчина. В країні, де на дверях два замки іржаві висять, московський і польський, жде і мріє, що тому оддасть і душу, й тіло, хто замки ті позбиває…». Однак вона не відкриває своїх переконань Ількові, а відповідає, що чекає на поета в країні вічного кохання. В той час як свої істинні думки щодо долі України вона висловлює в розмовах з батьком: присягається відбудувати Україну, вона свідома, що мрії батька про «українського Бога, який не зрадить» сміховинні, а ностальгія за славними часами вільних запорожців ні до чого не приведе. Дівчина єдина розуміє необхідність реальних дій: «Гармат би нам та кулеметів замість мрій!». Вона також висловлює слушну думку, що для відбудови України «українцю, спізнай самого себе», адже «на московському кумачі України самостійної не вишити». Корнет Пероцький теж закоханий у Марину, йому вона зізнається, що найкраща програм для України — «гетьманська булава замість трикутного капелюха», закликає корнета до дій. Ілько бачить, як вони розмовляють — любовий трикутник. Жовтнева революція. Батько Марини роздумує, що не такі вже й погані революціонери-соціалісти, якщо заговорили з ним українською мовою. Корнета Пероцького схопили більшовики, але його, на прохання Марини (смерть Андре завадить їхньому коханню), звільняє Ілько (представляється більшовиком, запевняє, що Пероцький — їхній агент). Помирає від кулі батько Марини. Суд над Оврамом за участь в ЧК. Ілько розкаюється перед Лукою за зраду (звільнення Пероцького), тепер він переконаний у необхідності класової боротьби. Дізнається, що Марину мають розстріляти за контрреволюційну діяльність, просить про розмову з нею. Вона висловлює розчарування, що він прийшов до неї через замкнені двері ("ви не спитавшись увійшли — це привілей старців, закоханих і, здається катів"), тобто зрадив і її, і національну ідею, замість того, щоб бути «лицарем на коні», про якого вона мріяла, і звільнити її. Ілько вбиває Марину, відчуває піднесення, чує Патетичну сонату.
.
Отже Ілько - зрадник, він зради і Марину, і національну ідею.
Значення прізвища: непостійність, змінність, своєрідна "вітряність".
Юг - південь, тож і в ілька виникає спрямованість не до української незалежності, а "південна" спрямованістью
Відповідь:
Твір написаний "Із спогадів мого романтичного нині покійного друга й поета Ілька Юги"
Отже, Ілько Юга виступає наратором.
Пояснення:
Сюжет: Романтик Ілько Юга давно закоханий у сусідку Марину. Його друг Лука намагається залучити його до революційних справ, але марно: ні про що, крім коханої, той думати не може. Дівчина постійно грає Патетичну сонату Бетховена, ця музика викликає у Ілька візії «юнака, що мчить конем степами, шукає країни вічного кохання», які він викладає у листі-зізнанні (не перший лист, попередні ніколи не передавав). Дівчина теж вірить у кохання, але називає Ілька коміком, адже у неї є програма: «Жде вас, поете милий. Самітна дівчина. В країні, де на дверях два замки іржаві висять, московський і польський, жде і мріє, що тому оддасть і душу, й тіло, хто замки ті позбиває…». Однак вона не відкриває своїх переконань Ількові, а відповідає, що чекає на поета в країні вічного кохання. В той час як свої істинні думки щодо долі України вона висловлює в розмовах з батьком: присягається відбудувати Україну, вона свідома, що мрії батька про «українського Бога, який не зрадить» сміховинні, а ностальгія за славними часами вільних запорожців ні до чого не приведе. Дівчина єдина розуміє необхідність реальних дій: «Гармат би нам та кулеметів замість мрій!». Вона також висловлює слушну думку, що для відбудови України «українцю, спізнай самого себе», адже «на московському кумачі України самостійної не вишити». Корнет Пероцький теж закоханий у Марину, йому вона зізнається, що найкраща програм для України — «гетьманська булава замість трикутного капелюха», закликає корнета до дій. Ілько бачить, як вони розмовляють — любовий трикутник. Жовтнева революція. Батько Марини роздумує, що не такі вже й погані революціонери-соціалісти, якщо заговорили з ним українською мовою. Корнета Пероцького схопили більшовики, але його, на прохання Марини (смерть Андре завадить їхньому коханню), звільняє Ілько (представляється більшовиком, запевняє, що Пероцький — їхній агент). Помирає від кулі батько Марини. Суд над Оврамом за участь в ЧК. Ілько розкаюється перед Лукою за зраду (звільнення Пероцького), тепер він переконаний у необхідності класової боротьби. Дізнається, що Марину мають розстріляти за контрреволюційну діяльність, просить про розмову з нею. Вона висловлює розчарування, що він прийшов до неї через замкнені двері ("ви не спитавшись увійшли — це привілей старців, закоханих і, здається катів"), тобто зрадив і її, і національну ідею, замість того, щоб бути «лицарем на коні», про якого вона мріяла, і звільнити її. Ілько вбиває Марину, відчуває піднесення, чує Патетичну сонату.
.
Отже Ілько - зрадник, він зради і Марину, і національну ідею.
Значення прізвища: непостійність, змінність, своєрідна "вітряність".
Юг - південь, тож і в ілька виникає спрямованість не до української незалежності, а "південна" спрямованістью