Твір "є така думка, що кожна жертва певною мірою винна у своїй смерті. чи стосується це михайла куди він мав іти в ту ніч коли знайшов причину йти з братом в ліс".

Михайло зволікав зі шлюбом, боявся осуду односельців і найбільше того, що батьки можуть покарати його за вибір дружини і не дати землі. У своїй передчасній смерті та поламаному житті Анни винен і він. Михайло обіцяв Анні розповісти батькам про намір одружитися з нею. Та кожного разу відкладав, зволікав, був нерішучим. І за це був покараний долею. Заради нього Анна пішла в місто, де найнялася служницею, з вини Михайла стала покриткою.
Коли ж Рахіра підігріла в ньому жадобу власності, оте чорне зло затьмарило його розум і він зважився на найтяжчий гріх. Письменниця кожним своїм словом застерігає, що вбивство — непрощенний гріх.