Твір Усмішка 1.1. Як зображено що Том не відрізняється від інших? 1.2. Як зображено що внутрішній стан Тома відрізняється від інших?(думки, почуття, настрій(цитати))
«Ти братові своєму смерть віщуєш?» «Що ж, їх сила в карі, а моя в змаганні.» «Я не тобі те крикнула, Гелено. Була я в той час новонарожденна і криком болю світ новий стрічала. Я бачила: Паріс на нас не глянув, устами тільки привітав троянців. Я бачила, як на його думки сандалія червона наступила. Я крикнула: «Несіть ячмінь і сіль,- за жрицею рокована йде жертва!» Розвіяв вітер золотеє пасмо твого волосся. «Мчить Арес неситий на поводі Кіпрідинім, як огир в палу жаги. Готуйте гекатомбу!» - волала я і бачила: на морі вже чорні кораблі багряну хвилю стернами різали, вітрила рвались… На шоломах у вояків ахейських тряслися грізно гриви…» «Пробач мені, сестричко, я не можу тепер з тобою говорити. Бачиш, тепер пишу я книгу, на розмові я мушу бути з яснокудрим богом.» «Бо я його любила. Ті дари - то все, що міг Долон Кассандрі дати. Чому ж я мала б і того зрікатись? Він щиро те давав, а я те брала, щоб мати спогад про хвилини щастя, бо звала я, їх небагато буде. Дивись: і досі золота гадючка мені правицю обвиває так, як спогад в'ється коло мого серця… (Показує обручку на руці вище ліктя). Долон не винен. Винні сії очі, не вмів їх погляд мовити: «Кохаю», хоч від кохання серце розривалось. Боявся їх Долон. Він сам казав, що вбили щастя наше тії очі холодними і твердими мечами. Вони однакові були, незмінні перед богами і перед коханим. Не міг Долон очей тих подолати, не міг він погляду їх одвернути від таємниці до живого щастя. І знала я, іцо в сих моїх очах моя недоля, тільки що робити? Хіба осліпнути? Бо де візьметься у птиці віщої коханий погляд голубки, що воркує. Поліксена дивиться їй в очі. Поліксене! Не придивляйся до моїх очей. Не говори до мене, не питай нічого, нічогісінько. Ти знаєш, тебе я над усіх сестер злюбила. Не говори до мене.»
Це прізвисько одного хлопця,його справжне ім'я Сашко Смик .Колись він був як усі,мав сили рівні з іншими,був одного зросту з усіма,особливо нічим не вирізнявся серед інших дітей.Але після останнього літа він виріс на дві голови,накачав м'язи.Особливо вирізняла його серед інших зачіска,схожа на кактус.Відчувши силу,він став занадто самовпевненим,зробився бешкетником.Ображав свого сусіда Клима,обзивав його різними образливими словами.
Кактус не подобався багатьом.Автор характеризує цього героя з деякою непривітністю,зовсім не симпатизує йому.
Автор називає цього героя орангутангом.Він дуже добре змальовує зовнішність та риси Кактуса,але без якогось захоплення ним.На мою думку,автор навіть підкреслює,що погана поведінка людей ще більше псує їх зовнішність.
Сашко у творі пережив багато пригод,дечому навчився.Мене тішить те,що він більше не буде зрадником і не показуватиме свої"колючки".
«Що ж, їх сила в карі, а моя в змаганні.»
«Я не тобі те крикнула, Гелено.
Була я в той час новонарожденна
і криком болю світ новий стрічала.
Я бачила: Паріс на нас не глянув,
устами тільки привітав троянців.
Я бачила, як на його думки
сандалія червона наступила.
Я крикнула: «Несіть ячмінь і сіль,-
за жрицею рокована йде жертва!»
Розвіяв вітер золотеє пасмо
твого волосся. «Мчить Арес неситий
на поводі Кіпрідинім, як огир
в палу жаги. Готуйте гекатомбу!» -
волала я і бачила: на морі
вже чорні кораблі багряну хвилю
стернами різали, вітрила рвались…
На шоломах у вояків ахейських
тряслися грізно гриви…»
«Пробач мені, сестричко, я не можу
тепер з тобою говорити. Бачиш,
тепер пишу я книгу, на розмові
я мушу бути з яснокудрим богом.»
«Бо я його любила. Ті дари -
то все, що міг Долон Кассандрі дати.
Чому ж я мала б і того зрікатись?
Він щиро те давав, а я те брала,
щоб мати спогад про хвилини щастя,
бо звала я, їх небагато буде.
Дивись: і досі золота гадючка
мені правицю обвиває так,
як спогад в'ється коло мого серця…
(Показує обручку на руці вище ліктя).
Долон не винен. Винні сії очі,
не вмів їх погляд мовити: «Кохаю»,
хоч від кохання серце розривалось.
Боявся їх Долон. Він сам казав,
що вбили щастя наше тії очі
холодними і твердими мечами.
Вони однакові були, незмінні
перед богами і перед коханим.
Не міг Долон очей тих подолати,
не міг він погляду їх одвернути
від таємниці до живого щастя.
І знала я, іцо в сих моїх очах
моя недоля, тільки що робити?
Хіба осліпнути? Бо де візьметься
у птиці віщої коханий погляд
голубки, що воркує.
Поліксена дивиться їй в очі.
Поліксене!
Не придивляйся до моїх очей.
Не говори до мене, не питай
нічого, нічогісінько. Ти знаєш,
тебе я над усіх сестер злюбила.
Не говори до мене.»
Герой на ім'я кактус.
Це прізвисько одного хлопця,його справжне ім'я Сашко Смик .Колись він був як усі,мав сили рівні з іншими,був одного зросту з усіма,особливо нічим не вирізнявся серед інших дітей.Але після останнього літа він виріс на дві голови,накачав м'язи.Особливо вирізняла його серед інших зачіска,схожа на кактус.Відчувши силу,він став занадто самовпевненим,зробився бешкетником.Ображав свого сусіда Клима,обзивав його різними образливими словами.
Кактус не подобався багатьом.Автор характеризує цього героя з деякою непривітністю,зовсім не симпатизує йому.
Автор називає цього героя орангутангом.Він дуже добре змальовує зовнішність та риси Кактуса,але без якогось захоплення ним.На мою думку,автор навіть підкреслює,що погана поведінка людей ще більше псує їх зовнішність.
Сашко у творі пережив багато пригод,дечому навчився.Мене тішить те,що він більше не буде зрадником і не показуватиме свої"колючки".
Сподіваюся,що ятобі до