Твор Гопсек мне А я невблаганний! Я приходжу як привид помсти, як докір сумління».
11. «Контора мого хазяїна дає йому щорічно двадцять тисяч франків; але я певен, що в моїх руках вона даватиме сорок. Він просить за неї півтораста тисяч. Я відчуваю, ось тут дещо є, і якби ви позичили мені суму, необхідну для купівлі контори, я за десять років розплатився б із вами».
12. «Я скрізь рекомендуватиму вас як обізнаного й тямущого стряпчого, і вам наприносять стільки кляузних судових позовів, що ваші приятелі по ремеслу луснуть від заздрощів».
13. «До чого ж молодь дурна! Так от знайте, пане стряпчий, а знати вам це треба, щоб вас не ошукали при нагоді: якщо людині менше тридцяти, то її чесність і талант ще можуть певною мірою служити забезпеченням позики. А на того, кому за тридцять, покладатись уже не можна».
14. «Добродію, ви щойно купили в моєї дружини за надзвичайно низьку ціну діаманти, які їй не належать – це фамільні коштовності».
15. «Підготуйте необхідні документи, за якими я передам Гобсекові право на володіння моєю власністю. І тільки вам, добродію, довірю я скласти зустрічну розписку, в якій він підтвердить, що продаж є фіктивним, візьме на себе зобов’язання управляти моєю маєтністю за власним розсудом і передати її моєму старшому синові, коли той досягне повноліття».
16. «Дозвольте насамперед подякувати вам за довіру. Але, щоб виправдати її, я повинен звернути вашу увагу на те, що цими заходами ви позбавите будь-якого права на спадщину своїх… молодших дітей. А вони теж носять ваше прізвище. Хай навіть вони діти грішної жінки, яку ви колись любили, вони не повинні потерпати. Хочу вам сказати, що не візьму на себе почесного обов’язку, яким ви мене вшановуєте, якщо їхня частка не буде точно встановлена».
17. «До Ернестові? Ні, ні! Нещастя – найкращий учитель. У біді він пізнає ціну грошам, ціну людям – і чоловікам, і жінкам. Хай він поплаває по хвилях паризького моря! А коли він стане добрим лоцманом, ми його й капітаном зробимо».
18. «Графу Ернестові треба бути дуже багатим, щоб наша родина захотіла породичатися з його матір’ю».
ІІІ. Знайдіть правильну відповідь, позначте її цифрою та буквою:
19. Повість «Гобсек» увійшла до: а) «Етюдів про звичаї. Сцен паризького життя»; б)«Етюдів про звичаї. Сцен приватного життя»; в) «Аналітичних етюдів».
20. Визначте основну тему повісті: а)кохання; б)згубна влада золота; в)зрада.
21. В повісті «Гобсек» оповідачів: а)один; б)два; в)три.
22. Характерною особливістю композиції повісті є прийом: а)мандрівки; б)обрамлення; в)панорамного зображення.
23. Ім’я Гобсека означало: а)павук; б)глитай; в)дурень.
24. Батьківщина Гобсека: а) Франція; б)Голландія; в)Британія.
25. Професія Гобсека: а)фінансист; б)юрист; в)лихвар.
26. За словами Дервіля, у Гобсекові співіснували: а)скнара і філософ; б)шахрай і чесна людина; в)добра і зла людина.
27. Розвагою Гобсека було: а)карати невірних жінок та чоловіків; б)розоряти аристократів; в)зазирати в найпотаємніші куточки людського серця.
28. Гобсек визначив життя як: а)стихію почуттів; б)мудрого учителя; в)машину, яку приводять в рух гроші.
За ответ на некотырые вопросы зарание
познайомити учнів із історико-культурними умовами розвитку української літератури від найдавніших часів до середини ХІХ століття; її світоглядними й естетичними засадами, провідними жанрами, питанням періодизації, стильовими особливостями літературних періодів, чинниками зміни культурно-історичних епох і літературних напрямів; розвивати навички усного мовлення, вміння вмотивовувати власні думки; виховувати інтерес до історичного минулого, формувати читацьку предметну, загальнонавчальну і ключові компетентності.
Дата Подія
25 листопада 1838 Народився в Стеблеві, в сім’ї сільського священика.
1845 Івана віддали в науку до дядька, який вчителював у духовному училищі при Богуславському монастирі. Вивчив латинську, грецьку та церковнослов’янську мови, гарно навчався.
1853 Вступив до Київської духовної семінарії. Захоплювався творами Т.Шевченка, О.Пушкіна та М.Гоголя.
1855 Працював у Богуславському духовному училищі викладачем церковнослов’янської мови, арифметики та географії.
1861 Вступає до Київської духовної академії. Самотужки вивчає французьку й німецьку мови, читає класику літератури.
1865 Левицький закінчує академію із званням магістра, але відмовляється від духовної кар’єри. Пише повість «Дві московки»,«Панас Круть», велика стаття «Світогляд українського народу в прикладі до сьогочасності».
1865—1866 Викладає російську мову, літературу, історію та географію в Полтавській духовній семінарії.
1866—1867 Викладає в гімназіях Каліша.
з 1873 Працює у Кишинівській чоловічій гімназії викладачем російської словесності, і очолює гурток прогресивно настроєних учителів, пропагує українську літературу, потрапив під таємний нагляд жандармерії.
1874 Роман «Хмари»
1875 «Маруся Богуславка», «На Кожум’яках», «Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти».
1878 «Микола Джеря»
1879 «Кайдашева сім’я»
1880 «Бурлачка»
1884 «Старосвітські батюшки та матушки»
1885 Йде у відставку й переїжджає до Києва, де присвячує себе літературній праці.
1888 Оповідання «Пропащі»
1890 «Афонський пройдисвіт»
1892 Казка «Скривджені»
1893 Повість «Поміж порогами»
1906 Статті «Сорок п’яті роковини смерті Тараса Шевченка» та «Українська поезія»
15 квітня 1918 Останні дні провів на Дегтярівці, у так званому «шпиталі для одиноких людей», де й помер без догляду. Похований на Байковому кладовищі.