Сюжетна основа твору — проста. Поховання на Аскольдовій могилі ук- раїнців-воїнів. Проте твір більше емоційний, ніж розповідний. Читач дізнається про те, що тридцять воїнів поховали в одній могилі, що вони були молоді й славні, що навкруги буяла чарівна природа... А їх немає не буде вже ніколи. Вони навіки залишили те, що найбільше любили — свою Україну. Ліричний герой — збірний образ. Це тридцять мучеників. Це — український цвіт! їхня загибель — початок кривавої дороги. Скільки ще того цвіту загине? Що було далі, ми вже знаємо. Далі був геноцид... Така перспектива думки. Від 1918 року до кінця XX століття. У поезії «Пам'яті тридцяти» багато символів. Сонце, вітер, Дніпро — символи життя, можливого щастя, радощів, Кривава дорога — нещасливе майбутнє. Символічний і образ Каїна. Те, що загинули дуже юні, а навкруги буяє життя, ще більше загострює усвідомлення такого тяжкого лиха, такої втрати, неприродності смерті. Разом із юнаками загинули і їхні ненароджені діти, онуки, правнуки, яким так і не судилося побачити свою Україну. Емоційному наснаженню твору сприяють стислі речення, точні вислови, закінченість думки у двох коротких рядках. Вірш короткий, як сплеск болісної розповіді. Розділові знаки: тире, двокрапка, багатокрапка, знак оклику й знак питання (у риторичному запитанні «На кого завзявся Каїн?»), однакове закінчення й початок твору — усе сприяє створенню відповідного настрою, наростанню емоцій. Влучні епітети (славних, молодих, коханий, кривавих) і метафори {сонце квітне, вітер грає, рука посміла знятись) Художньо збагачують твір.
Все блідне перед книжками. (А. П. Чехов) Книга - це безмежне море знань,пізнання,розуміння. Читаючи - ти розвиваєш себе,своє мовлення,душу.Якщо добре підібрати книгу,то можна знайти дуже хорошого друга.В наш час книга наче втратила своє значення,але свідомі люди знають - без книг ми порожні,нас можна рівняти з картонним ящиком. Читаючи,ми відкриваємо перед собою інший світ,зовсім не схожий до нашого. Я вважаю,що без книг ми втрачаємо себе.Нас з малку привчали до книг,казок.Думаю ми повинні прививати цю ж любов до книг нашим дітям.Вони майбутнє,і вони не повинні деградувати.
Ліричний герой — збірний образ. Це тридцять мучеників. Це — український цвіт! їхня загибель — початок кривавої дороги. Скільки ще того цвіту загине? Що було далі, ми вже знаємо. Далі був геноцид... Така перспектива думки. Від 1918 року до кінця XX століття.
У поезії «Пам'яті тридцяти» багато символів. Сонце, вітер, Дніпро — символи життя, можливого щастя, радощів, Кривава дорога — нещасливе майбутнє. Символічний і образ Каїна. Те, що загинули дуже юні, а навкруги буяє життя, ще більше загострює усвідомлення такого тяжкого лиха, такої втрати, неприродності смерті. Разом із юнаками загинули і їхні ненароджені діти, онуки, правнуки, яким так і не судилося побачити свою Україну.
Емоційному наснаженню твору сприяють стислі речення, точні вислови, закінченість думки у двох коротких рядках. Вірш короткий, як сплеск болісної розповіді. Розділові знаки: тире, двокрапка, багатокрапка, знак оклику й знак питання (у риторичному запитанні «На кого завзявся Каїн?»), однакове закінчення й початок твору — усе сприяє створенню відповідного настрою, наростанню емоцій. Влучні епітети (славних, молодих, коханий, кривавих) і метафори {сонце квітне, вітер грає, рука посміла знятись) Художньо збагачують твір.
Книга - це безмежне море знань,пізнання,розуміння.
Читаючи - ти розвиваєш себе,своє мовлення,душу.Якщо добре підібрати книгу,то можна знайти дуже хорошого друга.В наш час книга наче втратила своє значення,але свідомі люди знають - без книг ми порожні,нас можна рівняти з картонним ящиком.
Читаючи,ми відкриваємо перед собою інший світ,зовсім не схожий до нашого.
Я вважаю,що без книг ми втрачаємо себе.Нас з малку привчали до книг,казок.Думаю ми повинні прививати цю ж любов до книг нашим дітям.Вони майбутнє,і вони не повинні деградувати.