Митько й Сергій весь час потрапляють у кумедні ситуації, іноді події наближаються до конфлікту, але хлопці ніколи не сваряться, бо ж вони справжні друзі, які мають важливу спільну справу. Тож викручуються зі складних ситуацій завжди разом, неодмінно допомагаючи один одному. Долаючи свій страх перед невідомою твариною, яка, може, з'їла навіть людину, залишивши тільки одну сандалю, юні дослідники вперто вартують коло озера. Безперечно, приятелі дуже розчаровані, коли з'ясовується, що ніякого Митькозавра немає, а це просто жарт Васька. Та Митько й Сергій все одно не шкодують, бо вони розуміють, що час не минув марно. Майбутні шестикласники знають уже стільки, що навіть не снилося Васькові, який гадав, що пошив їх у дурні. Хлопці переповнені гордістю за свою обізнаність у динозаврах, вони чудово провели час і сповнені сил для нових відкриттів, адже вони найкращі друзі, великі однодумці.
Моральний урок діда Савки і діда Платона для солдатів у творі Олександра Довженка "Ніч перед боєм".
Олександр Довженко в оповіданні "Ніч перед боєм" устами своїх героїв діда Платона та діда Савки дає бійцям наказ захищати Батьківщину, не жаліючи себе. Під час переправи солдат через річку діди не можуть збагнути, чому ті відступають: "Чим же далі Ви тікаєте, тим більше крові проллється! Та не тільки вашої, солдатської, а й материнської й дитячої крові". І це не просто слова, не ли й себе, коли затопили човен з німцями і самі загинули. Такий приклад героїзму подіяв на солдатів, як духовне очищення. Сором та важкість на душі за відступ поступилися місцем необхідності не боятися смерті, не скиглити над своєю долею, виконувати обов'язок перед народом за будь-яку ціну, ненавидіти ворога.
Навіть маленька перемога над собою та своїми страхами може привести до великих наслідків, підняти бойовий дух, укріпити впевненість в перемозі.
Моральний урок діда Савки і діда Платона для солдатів у творі Олександра Довженка "Ніч перед боєм".
Олександр Довженко в оповіданні "Ніч перед боєм" устами своїх героїв діда Платона та діда Савки дає бійцям наказ захищати Батьківщину, не жаліючи себе. Під час переправи солдат через річку діди не можуть збагнути, чому ті відступають: "Чим же далі Ви тікаєте, тим більше крові проллється! Та не тільки вашої, солдатської, а й материнської й дитячої крові". І це не просто слова, не ли й себе, коли затопили човен з німцями і самі загинули. Такий приклад героїзму подіяв на солдатів, як духовне очищення. Сором та важкість на душі за відступ поступилися місцем необхідності не боятися смерті, не скиглити над своєю долею, виконувати обов'язок перед народом за будь-яку ціну, ненавидіти ворога.
Навіть маленька перемога над собою та своїми страхами може привести до великих наслідків, підняти бойовий дух, укріпити впевненість в перемозі.