У вірші О.Теліги «Пломінний день» яскраво виражені ритм і динаміка. З чим це пов'язано? За до якої частини мови найлегше це зробити? Підтвердьте свою відповідь конкретними прикладами з вірша, виписавши їх у робочий зошит пожайлуста
Київ... Русь... Україна... Ці слова з глибокою шанобою і гордістю промовляє кожний свідомий українець, бо виражають вони духовну близкість до землі своїх батьків, родоводу українського, його славної і водночас трагічної історії. Ось уже понад XV століть височіє на дніпровських схилах золотоверхий Київ, якому випала історична місія стати «матір’ю міст руських», «відіграти важливу роль у формуванні однієї з найбільших держав середньовічної Європи — Київської Русі.
Софія Київська і Золоті ворота княжого міста, Видубецький монастир і Києво-Печерська лавра із залишками Успенського собору, старовинний Поділ і сивочолий Дніпро — все це духовні символи національної історії та культури, без яких не мислиться українська земля і шлях її народу в майбутнє.
Оглядаючи з висот київських пагорбів далекі простори поза Дніпром, дослуховуючись голосу віків, мимоволі замислюєшся: звідки ми пішли і чиї ми діти? Хто жив на наших землях кілька тисячоліть тому, і якою мовою спілкувалися наші предки? Хто були оті будівничі міст, храмів,
Пам’яток зодчества, що впродовж багатьох століть чарують нащадків своєю довершеністю й красою?.. Таких ще вповні не з’ясованих питань постає чимало, та відповідь на окремі з них ми можемо дати, адже нещодавно ознайомилися з творами, автори яких намагалися збагнути долю нашого багатостраждального народу, зриміше і відчутніше уявити картини минувщини. Зі сторінок оповідань і віршів дихає старовина, постає життя наших предків, миготять у стрімкому бігу коні, схрещуються списи, дзвенять шаблі... Без минулого немає майбутнього. У захоплюючу мандрівку по шляхах історії вирушимо ми на сьогоднішньому уроці, спробуємо перевірити ваше розуміння прочитаних творів усної народної творчості, історичної поеми О. Олеся.
1. Втечу.. - Остап до Соломії, коли прощається з нею
2. Бунтар... - цитата: пан біга по хаті, мов скажений. "Бунтар, кричить, гайдамака! " А розказує про це Остапові Соломія, тому відповідь двояка, хоча я більше схиляюсь до відповіді "пан"
3. Тікаймо звідси- цитата: А паня біла, біла, трясця трясе її, а вона руки заломила та: "Ромцю, каже, тікаймо звідси, бо ті хлопи заб'ють нас, як мого дідуся в Умані..." Знову ж таки - це розказує Остапові Соломія
4. Ну, хай тебе боронить.. - Соломія, коли прощається з Остапом
5. Не так мені страшно ляха...- Остап до Соломії
6. З живого шкуру здеру... - пан, коли лютував на Остапа
7. За Дунай, у Січ - Соломія, коли догнала Остапа
8. Пропадай воно все..- Соломія, коли втекла вслід за Остапом
9. Шукай тепер пане - Соломія, коли втеклаа вслід за Остапом
10. Хіба я боюся смерті - Іван Котигорошок
11. Бодай ти запалася - Остап, коли перебрався на турецькі землі
12. Як живий буду..- Остап під час марення у плавнях
Київ... Русь... Україна... Ці слова з глибокою шанобою і гордістю промовляє кожний свідомий українець, бо виражають вони духовну близкість до землі своїх батьків, родоводу українського, його славної і водночас трагічної історії. Ось уже понад XV століть височіє на дніпровських схилах золотоверхий Київ, якому випала історична місія стати «матір’ю міст руських», «відіграти важливу роль у формуванні однієї з найбільших держав середньовічної Європи — Київської Русі.
Софія Київська і Золоті ворота княжого міста, Видубецький монастир і Києво-Печерська лавра із залишками Успенського собору, старовинний Поділ і сивочолий Дніпро — все це духовні символи національної історії та культури, без яких не мислиться українська земля і шлях її народу в майбутнє.
Оглядаючи з висот київських пагорбів далекі простори поза Дніпром, дослуховуючись голосу віків, мимоволі замислюєшся: звідки ми пішли і чиї ми діти? Хто жив на наших землях кілька тисячоліть тому, і якою мовою спілкувалися наші предки? Хто були оті будівничі міст, храмів,
Пам’яток зодчества, що впродовж багатьох століть чарують нащадків своєю довершеністю й красою?.. Таких ще вповні не з’ясованих питань постає чимало, та відповідь на окремі з них ми можемо дати, адже нещодавно ознайомилися з творами, автори яких намагалися збагнути долю нашого багатостраждального народу, зриміше і відчутніше уявити картини минувщини. Зі сторінок оповідань і віршів дихає старовина, постає життя наших предків, миготять у стрімкому бігу коні, схрещуються списи, дзвенять шаблі... Без минулого немає майбутнього. У захоплюючу мандрівку по шляхах історії вирушимо ми на сьогоднішньому уроці, спробуємо перевірити ваше розуміння прочитаних творів усної народної творчості, історичної поеми О. Олеся.
Відповідь:
1. Втечу.. - Остап до Соломії, коли прощається з нею
2. Бунтар... - цитата: пан біга по хаті, мов скажений. "Бунтар, кричить, гайдамака! " А розказує про це Остапові Соломія, тому відповідь двояка, хоча я більше схиляюсь до відповіді "пан"
3. Тікаймо звідси- цитата: А паня біла, біла, трясця трясе її, а вона руки заломила та: "Ромцю, каже, тікаймо звідси, бо ті хлопи заб'ють нас, як мого дідуся в Умані..." Знову ж таки - це розказує Остапові Соломія
4. Ну, хай тебе боронить.. - Соломія, коли прощається з Остапом
5. Не так мені страшно ляха...- Остап до Соломії
6. З живого шкуру здеру... - пан, коли лютував на Остапа
7. За Дунай, у Січ - Соломія, коли догнала Остапа
8. Пропадай воно все..- Соломія, коли втекла вслід за Остапом
9. Шукай тепер пане - Соломія, коли втеклаа вслід за Остапом
10. Хіба я боюся смерті - Іван Котигорошок
11. Бодай ти запалася - Остап, коли перебрався на турецькі землі
12. Як живий буду..- Остап під час марення у плавнях
Пояснення: