Укажіть чотири характерні ознаки епохи Відродження: 1)людина - найвища цінність;
2)розвиток нових жанрів: пейзажу і портретного живопису;
3)розповсюдження аскетизму та презирство до земного існування;
4)відмова від цінностей античної культури;
5)розвиток меценатства;
6)цікавість до законів розвитку держави;
7)людина цілковито має коритися волі католицькій церкві
1. Де росла тополя?
А) Неподалік від річки.
Б) Край дороги біля поля.
В) На греблі.
2. Поле, широке, зелене, порівнюється з:
А) морем;
Б) океаном;
В) килимом.
3. Тополю у творі названо:
А) тонкою і гнучкою;
Б) молодою і квітучою;
В) чорнявою і красивою.
4. До кого поет звертається у своєму творі?
А) Дівчат-молодиць.
Б) Хлопців-козаків.
В) Всього українського народу.
5. Дівчина зустрічалась з козаком:
А) біля криниці;
Б) на узбережжі озера;
В) під вербою.
6. Яка пташка виспівувала, „поки вийде чорноброва з хати”?
А) Жайворонок.
Б) Ластівка.
В) Соловейко.
7. Який художній прийом застосував Т.Шевченко у рядку з твору:
„А серденько мліло”?
А) Метафору.
Б) Епітет.
В) Контраст.
8. Скільки років чекала дівчина свого козака?
А) 2.
Б) 6.
В) 3.
9. Щоб припинити страждання своєї донька мати вирішує її:
А) засватати за старого, багатого;
Б) розвеселити співами;
В) віддати за сільського коваля.
10. Який народний обряд згадується у творі?
А) Колядування.
Б) Сватання.
В) Щедрування.
11. Із запитанням „Скажи мені щиру правду – Де милий серденько?” дівчина звертається до:
А) матері;
Б) бабусі-ворожки;
В) тополі.
12. Страждаючи, дівчина подумує:
А) утопитися;
Б) переїхати в інше село;
В) вирушити на пошуки свого коханого.
Думаю хоть чимось до
Етнографічна основа повісті
Повертаючись з Капрі, улітку 1911 р. Коцюбинський вирішує здійснити давню мрію — побувати в Карпатах. Відвідини цього краю в 1910 р. не були такими багатими на враження. Для написання твору не вистачало матеріалу. Але природа справила на Коцюбинського велике враження, бо була для нього одухотвореною.
Для зображення найказковішого краю Коцюбинському необхідно було зазирнути в душу людини. Письменника цікавило, звідки в гуцулів фантастичні уявлення про світ.
Характерною особливістю традиційних уявлень і вірувань гуцулів, як і українців взагалі, є синкретичне поєднання християнських релігійних уявлень з язичницькими віруваннями, що існували задовго до поширених вищих релігій, зокрема християнства. Ці уявлення полягають у вірі в наявність душі, духа в кожній речі чи явищі навколишнього світу.
Наші предки вірили, що весь світ, небо, повітря й уся земля населені богами та що вся природа жива, сповнена всякого дива. Уявлення про Бога й чорта є ключовими для християнської релігії і своєрідно відображають моральні норми: добро і зло.
Образи української демонології — це фантастичні істоти, наділені людськими властивостями, які можуть впливати на живу та неживу природу. Найпоширенішими серед них є духи природи (польовик,-водяник, лісовик та ін.), духи оселі (домовик, похат-ник та ін.). Ці образи ілюструють прагнення людини пояснити й упорядкувати навколишній світ, розкрити єдність людини і природи.
Під впливом християнства поволі стиралася різниця між чортом, домовиком, водяником, лісовиком, скарбником, але в літературних пам'ятках усе це збереглося якнайкраще. І свідченням тому є глибоке проникнення М. Коцюбинського під час створення повісті «Тіні забутих предків» у психологію, світогляд гуцулів, їхні вірування і звичаї. Саме на багатому етнографічному матеріалі повість набула загальнолюдського, філософського звучання.
Початок твору своєю простотою і оповідним характером нагадує казку, адже з перших рядків повісті з'являється фантастичний елемент (Іванова мати вважала, що під час пологів їй підмінили дитину на бісеня).
Своєрідний дуалізм — визнання двох творчих начал: добра і зла — наклав відбиток на всі уявлення героїв повісті про світ. Коцюбинський вбачав джерела міфологічних уявлень гуцулів не тільки в традиціях, айв особливостях гірської природи. Природні явища стають джерелом народження фантастичних образів.
Так, малому Іванкові привидівся щезник в оточенні цапів, але привид зник, як тільки хлопчик перестав боятися. Отже, для малих Марічки та Іванка світ здавався казкою.
Злиття язичницького і християнського світогляду найвиразніше простежується в накладанні християнських свят на обрядово-ритуальну структуру дохристиянського народного календаря. Іван бачить божественне і в християнському Богові, і в природі. Навіть злий дух чорт постає в творі багатоликим — це й арідник, і щезник, і багато чого іншого. І всіх треба задобрити, щоб не зазнати горя в житті. Так, у повісті змальовано обряд зустрічі Різдва, обряд святкування Святвечора, коли Іван звертається до різних ворожих сил, яких він остерігався все життя, скликав до себе на тайну вечерю всіх чорнокнижників, мольфарів, лісових звірів. Тут суто християнське свято Різдва Христова має у своєму складі ще й елементи, традиційні для язичницьких обрядів. Може, саме в тому виявляється сутність назви «Тіні забутих предків».
Олюднення, персоніфікація природних, матеріальних та психічних явищ властиві кожній релігії, оскільки в такий б людина намагається пояснити все невідоме. А ожививши все незрозуміле, можна спробувати домовлятися з ним.
Кожна важлива справа на полонині супроводжувалась ворожінням або іншими ритуальними діями, що надають їй таємничості. Можливо, саме від цього й характери гуцулів здаються таємничими.
Навіть обряд похорон, яскраво описаний письменником повісті «Тіні забутих предків», на перший погляд здається дещо дивним. За народними віруваннями, зі смертю людини не закінчується її існування, а лише змінюється її стан. Так що поховальний обряд був звернений саме до душі людини, але коли обряд оплакування і голосіння закінчився, почалися забави. Напевне, так наші предки хотіли показати непереможність життя над смертю.