Раніше мені було невідомо, що існує такий пісенний жанр, як коломийка. Навіть це слово було для мене новим. Про ці твори я довідався на уроці української літератури, а потім знайшов записи коломийок в Інтернеті й послухав цілу низку коломийок. Виявилося, що цей пісенний жанр збагачується й сьогодні. А до коломийок не байдужі й відомі українські виконавці, наприклад, співачка Руслана, гурт "Мандри" та інші.
Отже, коломийки — це коротенькі дворядкові пісеньки, що можуть виступати як приспівки до танцю або існувати незалежно від нього. Часто вони об'єднуються у в'язанки, які часто не мають сталого змісту: "Ой співанки-коломийки, в'язанку з них в'яжу, як попросять заспівати, я ся не відкажу". Дуже здивувало мене те, що коломийки виникли дуже давно: перші відомі нам записи належать до XVII сторіччя, але є документальні свідчення про їхнє існування ще в давніші часи! Назва вказує на місце виникнення: місто Коломия Івано-Франківської області. Певну спільність із коломийками мають пісеньки, які поєднують спів із танцем у колі, — сербські "коло", чеські "до колочка", болгарський "хоро".
Лис Микита Біля річки ,на галявині жив собі в хатинці- лис Микита. Був він хоробрий,але він був дуже злий,й не лагодив з своїми сусідами. Одного дня пішов лис Микита в сад за ягодами. Підійшов до дерева ,а там зайчик сидить ,плаче і їсть його яблуко. Лис Микита був дуже розлючений коли побачив зайчика. Він підійшов і питає в зачика розлюченим голосом: -Що ти робиш у моєму саду ? А зайчик йому відповідає слізно: -Не кричи на мене Лис Микита ,до мене прийшов злий вовк і вигнав мене з моєї хатинки. Лис Микита одразу й відповів йому: -Ходімо ,Я тобі до Підішли вони до хатини зайчика й розпитував чому він його вигнав з його ж хатини,а зайчик й відповідає: - Я зайшовши до хатини побачив як він поїдає мій сніданок. Побачивши мене він крикнув і зі страху я біг куди очі бачили,сів під твоє дерево заплакав і вирвав твоє яблуко, тому що був голодний.Вибач. Тихим голосом лис Микита відповів зайчику: - Ти й мене вибач за те що крикнув на тебе. Через хвилин десять вони дійшли до хатини зайчика. Тут зайшовши до хати лис Микита побачив вока ,який спав в зайчика в ліжечку. З Лисом Микитою ніхто не дружив ,тому що він був злий,і з ним боялись й заговорити. Крикнувши до вовка лис Микита ,взяв його за хвіст і сказав йому: -Не гарно вовче у хатину чужую пробиратись і їсти чужую їжу.Ану гайда проси вибачення. Тихим голосом вовк вибачився перед зайчиком. Зайчик не роздумуючи вибачив його. Ось так і завершилась сварка зайчика,вовка і Лиса Микити.
Раніше мені було невідомо, що існує такий пісенний жанр, як коломийка. Навіть це слово було для мене новим. Про ці твори я довідався на уроці української літератури, а потім знайшов записи коломийок в Інтернеті й послухав цілу низку коломийок. Виявилося, що цей пісенний жанр збагачується й сьогодні. А до коломийок не байдужі й відомі українські виконавці, наприклад, співачка Руслана, гурт "Мандри" та інші.
Отже, коломийки — це коротенькі дворядкові пісеньки, що можуть виступати як приспівки до танцю або існувати незалежно від нього. Часто вони об'єднуються у в'язанки, які часто не мають сталого змісту: "Ой співанки-коломийки, в'язанку з них в'яжу, як попросять заспівати, я ся не відкажу". Дуже здивувало мене те, що коломийки виникли дуже давно: перші відомі нам записи належать до XVII сторіччя, але є документальні свідчення про їхнє існування ще в давніші часи! Назва вказує на місце виникнення: місто Коломия Івано-Франківської області. Певну спільність із коломийками мають пісеньки, які поєднують спів із танцем у колі, — сербські "коло", чеські "до колочка", болгарський "хоро".
Объяснение:
Біля річки ,на галявині жив собі в хатинці- лис Микита. Був він хоробрий,але він був дуже злий,й не лагодив з своїми сусідами.
Одного дня пішов лис Микита в сад за ягодами. Підійшов до дерева ,а там зайчик сидить ,плаче і їсть його яблуко. Лис Микита був дуже розлючений коли побачив зайчика.
Він підійшов і питає в зачика розлюченим голосом:
-Що ти робиш у моєму саду ?
А зайчик йому відповідає слізно:
-Не кричи на мене Лис Микита ,до мене прийшов злий вовк і вигнав мене з моєї хатинки.
Лис Микита одразу й відповів йому:
-Ходімо ,Я тобі до
Підішли вони до хатини зайчика й розпитував чому він його вигнав з його ж хатини,а зайчик й відповідає:
- Я зайшовши до хатини побачив як він поїдає мій сніданок. Побачивши мене він крикнув і зі страху я біг куди очі бачили,сів під твоє дерево заплакав і вирвав твоє яблуко, тому що був голодний.Вибач.
Тихим голосом лис Микита відповів зайчику:
- Ти й мене вибач за те що крикнув на тебе.
Через хвилин десять вони дійшли до хатини зайчика.
Тут зайшовши до хати лис Микита побачив вока ,який спав в зайчика в ліжечку. З Лисом Микитою ніхто не дружив ,тому що він був злий,і з ним боялись й заговорити. Крикнувши до вовка лис Микита ,взяв його за хвіст і сказав йому:
-Не гарно вовче у хатину чужую пробиратись і їсти чужую їжу.Ану гайда проси вибачення.
Тихим голосом вовк вибачився перед зайчиком. Зайчик не роздумуючи вибачив його.
Ось так і завершилась сварка зайчика,вовка і Лиса Микити.