укр. лит.
Творчість Є. Гуцала, М. Рильського,Г. Тютюнника, М. Вінграновського. Контрольна робота

1. Не порозумілися на уроці учень та його вчителька у творі:

А «Осінь-маляр із палітрою пишною…» М. Рильський

Б «Сіроманець» М. Вінграновський

В «Дивак» Гр. Тютюнника

Г «Лось» Є. Гуцала

2. Федько Тойкало, герой оповідання Гр. Тютюнника «Дивак», ударив Олеся тому, що той: А відмовився з дітьми ламати молодий лід;

Б не хотів показувати гніздо ремеза;

В не поділився сніданком

Г розповів учительці про поведінку хлопців

3. Головний герой твору «Дивак»:

А) Сашко В) Андрійко Б) Олесь Г) Федько

4. «Сіроманець» за жанром:

А) оповідання В) повість Б) легенда Г) казка

4. Визначте художні засоби у вірші М.Рильського «Осінь-маляр…» (епітети, порівняння, метафори):

Осінь-маляр із палітрою пишною

тихо в небі кружляє,

осипає красою розкішною.

Там розсипа вона роси сріблисті,

Там тумани розливає,

Ліс одягає у шати барвисті. 5. Висловлювання з оповідання Гр. Тютюнника «Дивак» «Він ще малий, головою дістає ледь до клямки. Очі в нього чорні, глибокі, як вода в затінку, дивляться широко, немов одразу хочуть збагнути увесь світ» - це: А) художній опис В) портрет Б) пейзаж Г) сюжет

6. Установіть відповідність між персонажем та висловлюванням, що йому належить.

2 Прокіп (Гр. Тютюнник «Дивак») А «Тут, на землі, не бити не можна. Тут не ти, так тебе одрепають ще й плакать не дадуть...»

4 Сашко (М. Вінграновський «Сіроманець») Б «Поки поживеш тут. А далі будемо думати. ...Потроху-потроху я підготую батька, щоб ти перейшов жити до нас додому...»

1 Шпичак (Є. Гуцало «Лось») В «Ану замовчіть мені, бо дістанеться вам од мене і од батька вашого. Будете розумні, то матимете й собі м’яса, не скривджу...»

3 Олесь (Гр. Тютюнник «Дивак») Г «Діду, чому дятел шишки їсть, а щука — пліточок? ...А я не забрав у дятла шишки...»

NN20002  хорошистЦя детективна історія починається з того, що в родині далеко не пересічних українців, а «справжніх патріотів» з’являється машина червоного кольору «корида». Машка (так лагідно називають не новий автомобіль) незвичайна, але про те ніхто поки не знає.
І невдовзі Наталочка разом із батьками вирушає на пошуки старовинної козацької шаблі, щоб її врятувати від знищення чи продажу за кордон. Їм протистоять підступні темні сили, чорти приймають людські подоби, заважають сміливцям, бо здавна ворогують із козаками, які їх не бояться. Наталочці навіть вдається побувати на відьмацькому святі, де все несправжнє, а солодке обертається на гниле, та доводиться ризикнути собою і своїм майбутнім.
Хоча дещо дивуєшся, коли торт на святі нечистих сил порівнюється героїнею з пам’ятником Леніну на Бессарабці, а чорти називають царицю Катерину своєю «великою приятелькою», бо нищила ненависних їм козаків, – без цього можна було цілком обійтися у дитячій книзі.
Та повернемось на початок. Дізналися герої про таку важливу для країни шаблю від «патріотично налаштованого» привида.
Ось який він, той козак:
«У пановій Богдановій квартирі на Русанівці уподобав собі з’являтися один привид, дуже патріотично настроєний. Зазвичай то траплялося в дні національних свят чи після мітингів, бо привид любив обмінятися враженнями з паном Богданом» (С.11) – така собі звична розмова інтелігентів на кухні про національне та сучасне.
Мотив патріотизму проходить через усю книгу червоною ниткою. Але саме із патріотизмом у цьому творі не все так просто, як може здаватися на перший погляд. Де та межа, коли справжній патріотизм обертається на шароварний, а бажання казкових пригод стає національним служінням?
Чіткої відповіді авторка не дає, але для уважного читача інформації цілком достатньо.
Окрім вже згаданого привида, окремої уваги варті батьки Наталочки. Вони, на жаль, патріоти шароварні і нічого б не досягли, якби не їхня донька. Обоє дуже цінують безпеку, комфорт і зовнішні прояви національного. Наведу кілька красномовних цитат:
«Мама виклала пишну зачіску, бо як-не-як її побачить незнайомий чоловік, дарма що привид. А тато вдягнув вишиванку, мабуть, для того, щоб привид не подумав, буцімто Руснаки не патріоти» (С.14).
Коли Наталочка із батьками приїздить у Берестечко на Козацькі Могили, ось що вони бачать:
«Перед входом до заповідника тягнулися довжелезні ряди легковиків і туристських автобусів, що з’їхалися зі всієї України. Машку теж прилаштували в одному з рядів. Всюди снували люди в вишиванках, продавалися жовто-блакитні прапорці, значки, морозиво, патріотична література, шапки-мазепинки; гурти чоловіків сперечалися про політику; пеклися свіжі ковбаски, кипіли в олії пампушки, димували шашлики, а огрядна куховарка при скуштувати польської юшки з в’юнами й часником. Наталочці покотилася синка, але батьки квапилися на оточений муром пагорб, з якого линув церковний спів. Богослужіння ще не скінчилося. Безліч людей стояли на майдані, бо правилося тут же, надворі. Тато з мамою, запаливши свічки, й собі стали за людьми, поважні й урочисті, як то личило статечному подружжю» 

Це сільський багатій, найбільше бажання якого — збагачення. Заради цього він недосипає і недоїдає, сам тяжко працює і своїм рідним не дає спуску. Життя в його розумінні складається з двох понять — грошей і землі, всі думки його і мрії, розмови і вчинки базуються на них

Він заради грошей зміниився на жорстокого,підступного і лицемірного чоловіка.Земля — його мета, гроші — його засіб. Із цих двох речей складається його уявлення про життя.

Скупиться по-людськи поїсти, сам працює і не дасть відпочити й навіть наймитам. Вівтар своєї жадоби Калитка готовий покласти не лише свої сили й життя, але й майбутнє власного сина. Його скнарість переходить усі межі. Він спекулює навіть релігійними поняттями і принципами. У робітника він забирає половину хлібини, мовляв, «гріх у неділю снідать»

Гроші його погубили.Лізе в петлю, бо пропали гроші, вислизнула з рук земля Смоквинова, яку збирався придбати.

Гарного в ньому,на мою думку, нічого не було...Тільки погане