УМОЛЯЮ! твір про Софіївський собор по плану
1. Голос софійського собору- це голос духовності
2. причини які спонукають відвідати собор
3. "Софія київська" - Національний заповідник
4. Зовнішній вигляд собору
5. Інтер'єр собору
6. Споруди на території заповідника
7. Міцний собор
8. Софія київська - гордість нашого народу
Рід літератури: лірика.
Вид лірики: інтимна та пейзажна.
Жанр: вірш.
Тема: зображення благотворного впливу приходу весни на ліричну героїню, яка занедужала.
Ідея: заклик бути оптимістом та жити в гармонії з природою.
Основна думка: «Моя душа ніколи не забуде того дарунку, що весна дала».
Основний мотив: гармонійна єдність людини та природи утверджує оптимізм.
Проблематика: оптимізм і песимізм, людина і природа, душевна розрада і самотність.
Композиція.
Експозиція: «була весна...».
Зав'язка: буяння весняної природи та самотність хворої ліричної героїні.
Кульмінація: заглянула «у вікно до мене» весняна краса.
Розв'язка: «моя душа ніколи не забуде того дарунку».
Художні засоби.
Епітети: «весна весела, щедра, мила», «летіла хутко», «співучії пташки», «зелений шум», «веселая луна», «весна ясна», «радісна весна», «білесенькі квітки», «в тісній хатині», «весняна воля», «любий гай».
Порівняння: «летіла хутко, мов стокрила».
Персоніфікація: «весна…промінням грала, сипала квітки,…летіла хутко», «усе загомоніло — зелений шум, веселая луна», «весна…друнки всім несе…, дару не придбала, мене забула», «весна … не забула», «заглянули… гілки», «замиготіло листячко», «вітер … заспівав», «прилинули пісні», «гай свій відгук з ним прислав», «душа… не забуде», «весна дала, … за вікном цвіла».
Риторичні оклики:
«Вона летіла хутко, мов стокрила,
За нею вслід співучії пташки!»
«Все ожило, усе загомоніло —
Зелений шум, веселая луна!»
«Ні, не забула!»
Объяснение:
это не много не то но тоже норм
Про що я думаю коли я читаю двох видатних письменників, громадських діячів, яких знає кожен українець з раннього дитинства. На перший погляд, вони абсолютно різні за будь-яким критерієм: періоду і місцем проживання, обставинам, при яких почали творчу діяльність, стилю творів, характерам. Світ побачив творчість Тараса Григоровича на кілька десятиліть раніше, ніж Лесі Українки. Великий Кобзар ріс кріпаком, став сиротою в дитинстві і жив скромно, а Леся була вільною від народження і мала велику, досить заможну сім'ю. Що ж насправді я вувствую коли читаю з невераятни твори?
Тому, хто знайомий з творчістю обох, помітний загальний провідний мотив захоплення батьківщиною і мотив незламної віри в силу волі. Леся Українка боролася з важкою хворобою за життя, Шевченко відстоював власні переконання, особисту свободу. я відчуваю що і він, і вона могли провести життя зовсім інакше, не намагаючись проявити себе в літературі. Адже Шевченкова спадщина, окрім літературних творів, налічує кілька десятків малярних ескізів та повноцінних картин. Але головне - у віршах і поемах.
Леся Українка була більш схильна описувати красу природи, в першу чергу рідного краю. Важливе місце в її творчості займає опис власної боротьби з хворобою, бажання жити. Я вважаю, що ця горда жінка до останнього вірила в краще, не здавалася і була прикладом для інших.
Я думаю, хоча і тематика дещо відрізнялася, але кожен з них намагався висловити свою життєву позицію таким чином. Висновок тут очевидний: сенс життя двох видатних людей полягав у їхній творчості. а також в ув'язненні я хотіла б сказати що я шалено
Объяснение: