Головна героїня балади — молода безіменна дівчина. Вона має привабливу зовнішність: чорнобрива, карі оченята, біле личко червоніє. Дівчина полюбила козака всією душею, усім серцем «любилася, кохалася», але... козак залишив її. Автор з повагою ставиться до героїні і підкреслює такі її риси характеру: вірність у коханні, щирість у почуттях, цілеспрямованість, волелюбність.
Матір героїні вбачала щастя доньки не в коханні, а в матеріальному достатку. Вона не переймається стражданнями своєї дитини. "Чого в'янеш, моя доню?" — стара не спитала". Не порадившись з дочкою, не спитавши її згоди, мати "тихенько єднала" її із багатим старцем. На матір не подіяли відмови дівчини. "Не слухала стара мати. Робила, що знала..." Для неї головне було те, щоб донька жила в достатку.
Ворожка — це старенька. Вона береться допомагати дівчині, бо "сама колись дівувала, теє лихо знаю..." Люди приходять до неї зі своїми пробле¬мами, і вона всім допомагає.
Головна героїня балади — молода безіменна дівчина. Вона має привабливу зовнішність: чорнобрива, карі оченята, біле личко червоніє. Дівчина полюбила козака всією душею, усім серцем «любилася, кохалася», але... козак залишив її. Автор з повагою ставиться до героїні і підкреслює такі її риси характеру: вірність у коханні, щирість у почуттях, цілеспрямованість, волелюбність.
Матір героїні вбачала щастя доньки не в коханні, а в матеріальному достатку. Вона не переймається стражданнями своєї дитини. "Чого в'янеш, моя доню?" — стара не спитала". Не порадившись з дочкою, не спитавши її згоди, мати "тихенько єднала" її із багатим старцем. На матір не подіяли відмови дівчини. "Не слухала стара мати. Робила, що знала..." Для неї головне було те, щоб донька жила в достатку.
Ворожка — це старенька. Вона береться допомагати дівчині, бо "сама колись дівувала, теє лихо знаю..." Люди приходять до неї зі своїми пробле¬мами, і вона всім допомагає.