Установіть співвіднесеність між героями та їхніми вчинками.
Учинок герой
1.відсутність повноцінного а) лілі теслюк
спілкування з дорослими б) стефко вус
2.Протистояння брехні і правди в) юлько ващук
3. Самотність дитини г) славко беркута
4. Віра у свій талант д) андрій лопух

   Дати характеристику Націєвському пропоную так: 
   Націєвський - це реєстратор із ратуші. Цього персонажа можна віднести до групи негативних. Це нещира та жалюгідна людина. Націєвський - справжній егоїст, який, здається, ніколи не відчував кохання та ніжності. Саме цьому не достойному кандидату головний герой твору хоче віддати свою дочку у якості дружини. Проте випадково підслухавши розмову, Націєвський доходить висновку, що Марися вагітна. Він вчиняє як справжній боягуз - тікає: "Це так! Невеста з приплодом!.. Благодарю!.. Я ще тілько сватаю дівку, а вони, бачу, вже й дитину хрестить будуть". Якнакраще характеризує людину і її мова. Тобто Націєвський - недосвідчена, немудра, труслива та нерозумна людина. 

Народився А. Давидов 1938р. в с. Бочках Конотопського району на Сумщині в сім'ї вчителів. Після закінчення в 1960р. Ніжинського педінституту працював учителем біології. Деякий час був на комсомольській, партійній роботі. Далі присвятив себе літературній діяльності: завідував відділом природознавства у журналі

«Знання та праця», був головним редактором журналу «Барвінок», потім —

Директором видавництва «Молодь».

А. Давидов створив для дітей багато книг — у тому числі і науково-художніх, де розповідається про життя природи. Перша книжечка «Ширшає виднокруг» вийшла

1967р., далі — «Сонячні вершники», «Без креслень і кельми», «Знай, люби, бережи», «Скарб» та ін. Збірка повістей та оповідань «Не так вже й тісно на землі» дістала високу відзнаку — премію Лесі Українки.

Твори А. Давидова приваблюють глибоким знанням природи, любов'ю до неї, а також розумінням внутрішнього світу дітей. Письменник прагне прищепити їм бажання вивчати світ рослин і тварин, берегти його. Він пише й про людські стосунки, про дитячі справи, пригоди, вчить шанувати сучасне й минуле.

Цікаве оповідання «Вдячність» із циклу «Таємниці старого дуба». Дуб, наче жива істота гає все, що діється навкруги, пригадує своє довге життя, піклується про жолуді, які продовжують його рід. Але у дубі — дупло, й пишатися серед дерев йому вже недовго... Та ось приїхали до лісу люди — вчитель з учнями, полікували стовбур, замазали дупло, обгородили. І тут дуб із вдячністю впізнає у старому вчителеві юнака, якого він порятував у роки війни від ворога.

Оповідання це близьке до казки, які теж пише А. Давидов. Краща з них — про

Озивайка, лісового хлопчика, який доглядає ліс, дружить з тими, хто любить

Природу.