ІВАН ФРАНКО (1856—1916) Псевдоніми — Джеджалик, Брут Хома, Мирон, Живий, Кремінь, Марко, Віршороб Голопупенко та інші (близько 100 псевдонімів і криптонімів). Іван Франко народився 27 серпня 1856 р. у селі Нагуєвичі Дрогобицького повіту в Східній Галичині (тепер Львівська об¬ласть) у родині коваля Якова Франка та Марії Кульчицької-Франко. Протягом 1862—1864 pp. він навчається в початковій школі вс. Ясениця Сільна, у 1864—1867 pp. — у школі при василіанському монастирі в Дрогобичі. Батькова смерть у 1865р. була для Івана непоправною втра¬тою. У 1867—1875 pp. він навчається у Дрогобицькій гімназії. У гімназії Франко починає писати власні твори. Перший його вірш називався «Великдень» і був присвячений пам'яті батька, який помер у Великодню ніч. У 1872 р. померла його мати. У багатьох оповіданнях («Грицева шкільна наука», «Олівець», «У столярні») художньо передано окремі моменти з цієї пори життя І. Франка. Навчаючись у гімназії, Франко виявив феноменальні здібнос¬ті: міг майже дослівно повторити інформацію, яка подавалася вчителями на заняттях, глибоко засвоював зміст прочитаних кни¬жок. Читав дуже багато: твори європейських класиків, культуро¬логічні, історіософські праці, популярні книжки на природничі теми. Інтенсивній самоосвіті гімназиста сприяла зібрана ним біблі¬отека, в якій нараховувалося близько 500 книжок українською та іншими європейськими мовами. Досконало володіючи німецькою і польською мовами, Франко у віршовій формі написав кілька драматичних сцен на сюжети з всесвітньої історії, переклав укра¬їнською мовою окремі твори античних і новітніх авторів. У 1874 р. його ранні вірші була надрукувані на сторінках львівського студентського журналу «Друг». 1875р. І. Франко вступив на філософський факультет Львів¬ського університету, увійшов до складу редакції журналу «Друг», 1876 р. з'явилася перша збірка віршів Франка «Баляди і розкази». Наступного року він почав друкувати оповідання з широко задуманого циклу «Борислав». У 1878 р. поета вперше заарештували. Франкові інкримінують соціалістичну агітацію і пропаганду. Із його спогадів: «Дев'ять місяців, пробутих в тюрмі, були для Мене тортурою. Мене трак¬товано як звичайного злодія, посаджено між самих злодіїв і воло¬цюг. А що вікно задля задухи мусило бути день і ніч отворене і до дверей продувало, то я щодня будився, маючи на голові повно снігу, навіяного з вікна». Проте в тюремній камері він написав нищівну сатиру «Сморгонська академія», епіграми на реакційних москвофільських лідерів — Богдана Дідицького, Венедикта Площанського. Після звільнення разом з Михайлом Павликом І. Франко засновує новий журнал «Громадський друг» (у 1878р. вийшло тільки два номери), а після його заборони видає у цьому ж році два збірники журнального типу — «Дзвін» і «Молот», які були своєрідним продовженням часопису. В цих виданнях побачили світ такі його твори, як «Товаришам з тюрми», «Ка¬менярі», гостро полемічні статті «Критичні письма о галиць¬кій інтелігенції», «Література, її завдання і найважніші ціхи». Франко в цей час також багато перекладає з різних літератур, публікує переклади в серії книжок «Дрібна бібліотека» (1878 — 1880). Письменника втомлювала повсякденна праця, перервала¬ся довголітня дружба з Ольгою Рошкевич, яка змушена була під тиском батьків вийти заміж за іншого. Драматичне розгортання взаємин з дівчиною відбилося в ліричному циклі «Картка любо¬ві» (1878 — 1880). У 1880р. його вдруге заарештували. І. Фран-ко був три місяці ув'язнений в коломийській тюрмі. Письменника звинувачували в підбуренні місцевих селян проти «законного по¬рядку». В тюрмі Франко написав поетичний цикл «Думи проле-тарія». Враження від коломийського ув'язнення передані утворі «На дні». З 1881 р. у Львові за найактивнішої участі Франка виходить журнал «Світ». У ньому друкується його роман «Борислав смі¬ється».
Кожну людину, що виявила хоробрість , самовідданість і відвагу можна вважати героєм, а вчиноктакої людини можна назвати подвигом. людина протягом свого життя робить багато різних вчинків: добрих і поганих, буває байдужою до чужого лиха, або протягає руку . інколи ризикуючи своїм життям незважаючи на небезпеку йде на подвиг. вчинок п’ятирічної дівчинки насті овчар, близько семи років тому, сколихнув всю україну. через несправний димохід у будинку загорівся диван, а вдома були лише дві сестрички. дівчинка не вибігла з палаючої кімнати, рятуючись від вогню. настя не змогла залишити сплячу дворічну сестричку. дівчинка намагалася загасити пожежу сама, збиваючи полум’я м’якою іграшкою. коли зайчик загорівся, вона спробувала збити полум’я голими долоньками, але все було марно. і тоді вона розшукала в диму молодшу сестричку і винесла її з палаючого будинку. внаслідок пожежі настя отримала вісімдесят відсотків опіків шкіри. життя дівчинки висіло на волосинці, лікарям вдалось її врятувати. мене вражає почуття відповідальності і великої любов і цієї маленької дівчинки. настя змогла протистояти страху, болю. вона хоробра і мужня, щира і любляча. маленька дівчинка з великим серцем і красивою душею. вся країна вважає її вчинок справжнім подвигом, я вважаю її героєм.
ІВАН ФРАНКО
(1856—1916)
Псевдоніми — Джеджалик, Брут Хома, Мирон, Живий, Кремінь, Марко, Віршороб Голопупенко та інші (близько 100 псевдонімів і криптонімів).
Іван Франко народився 27 серпня 1856 р. у селі Нагуєвичі Дрогобицького повіту в Східній Галичині (тепер Львівська об¬ласть) у родині коваля Якова Франка та Марії Кульчицької-Франко. Протягом 1862—1864 pp. він навчається в початковій школі вс. Ясениця Сільна, у 1864—1867 pp. — у школі при василіанському монастирі в Дрогобичі.
Батькова смерть у 1865р. була для Івана непоправною втра¬тою.
У 1867—1875 pp. він навчається у Дрогобицькій гімназії.
У гімназії Франко починає писати власні твори. Перший його вірш називався «Великдень» і був присвячений пам'яті батька, який помер у Великодню ніч.
У 1872 р. померла його мати. У багатьох оповіданнях («Грицева шкільна наука», «Олівець», «У столярні») художньо передано окремі моменти з цієї пори життя І. Франка.
Навчаючись у гімназії, Франко виявив феноменальні здібнос¬ті: міг майже дослівно повторити інформацію, яка подавалася вчителями на заняттях, глибоко засвоював зміст прочитаних кни¬жок. Читав дуже багато: твори європейських класиків, культуро¬логічні, історіософські праці, популярні книжки на природничі теми.
Інтенсивній самоосвіті гімназиста сприяла зібрана ним біблі¬отека, в якій нараховувалося близько 500 книжок українською та іншими європейськими мовами. Досконало володіючи німецькою і польською мовами, Франко у віршовій формі написав кілька драматичних сцен на сюжети з всесвітньої історії, переклав укра¬їнською мовою окремі твори античних і новітніх авторів.
У 1874 р. його ранні вірші була надрукувані на сторінках львівського студентського журналу «Друг».
1875р. І. Франко вступив на філософський факультет Львів¬ського університету, увійшов до складу редакції журналу «Друг», 1876 р. з'явилася перша збірка віршів Франка «Баляди і розкази». Наступного року він почав друкувати оповідання з широко задуманого циклу «Борислав».
У 1878 р. поета вперше заарештували. Франкові інкримінують соціалістичну агітацію і пропаганду. Із його спогадів: «Дев'ять місяців, пробутих в тюрмі, були для Мене тортурою. Мене трак¬товано як звичайного злодія, посаджено між самих злодіїв і воло¬цюг. А що вікно задля задухи мусило бути день і ніч отворене і до дверей продувало, то я щодня будився, маючи на голові повно снігу, навіяного з вікна». Проте в тюремній камері він написав нищівну сатиру «Сморгонська академія», епіграми на реакційних москвофільських лідерів — Богдана Дідицького, Венедикта Площанського.
Після звільнення разом з Михайлом Павликом І. Франко засновує новий журнал «Громадський друг» (у 1878р. вийшло тільки два номери), а після його заборони видає у цьому ж році два збірники журнального типу — «Дзвін» і «Молот», які були своєрідним продовженням часопису. В цих виданнях побачили світ такі його твори, як «Товаришам з тюрми», «Ка¬менярі», гостро полемічні статті «Критичні письма о галиць¬кій інтелігенції», «Література, її завдання і найважніші ціхи».
Франко в цей час також багато перекладає з різних літератур, публікує переклади в серії книжок «Дрібна бібліотека» (1878 — 1880). Письменника втомлювала повсякденна праця, перервала¬ся довголітня дружба з Ольгою Рошкевич, яка змушена була під тиском батьків вийти заміж за іншого. Драматичне розгортання взаємин з дівчиною відбилося в ліричному циклі «Картка любо¬ві» (1878 — 1880). У 1880р. його вдруге заарештували. І. Фран-ко був три місяці ув'язнений в коломийській тюрмі. Письменника звинувачували в підбуренні місцевих селян проти «законного по¬рядку». В тюрмі Франко написав поетичний цикл «Думи проле-тарія». Враження від коломийського ув'язнення передані утворі «На дні».
З 1881 р. у Львові за найактивнішої участі Франка виходить журнал «Світ». У ньому друкується його роман «Борислав смі¬ється».