Уявіть собі, що Степан Радченко став популярним письменником, про нього говорять, його життям цікавляться. і на одному з популярних ток-шоу в самого Степана, людей, які в той чи інший час були близькі Радченку, беруть інтерв*ю.
Інтерв’ю зі Степаном Радченком.
Журналіст. Чого ви прагнете досягти у житті?
Степан.
Журналіст. Чи було вам колись соромно за свої вчинки?
Степан.
Журналіст.Якими людьми ви б хотіли оточити себе в майбутньому?
Степан.
Журналіст. У чому для Вас полягає щастя? Чи вважаєте ви себе щасливою людиною?
Степан.
Журналіст. Хто кого підкорив: місто вас чи ви місто?
Степан.
Інтерв’ю із Зоською
Журналіст.Чи вважаєте ви Степана Радченка талановитим письменником?
Зоська.
Журналіст.Кажуть, у кожного митця має бути муза. Чи вважаєте ви себе натхненницею Степана Радченка?
Зоська.
Журналіст.Які спогади залишив вам по собі цей чоловік?
Зоська.
Журналіст.Якою повинна бути жінка, щоб стати йому за супутницю?
Зоська.
Інтерв’ю з поетом Вигорським
Журналіст.Чи вважаєте ви Степана Радченка талановитим, перспективним письменником?
Вигорський.
Журналіст.Чи близька вам його життєва позиція?
Вигорський.
Журналіст.Чи хотіли б ви спілкуватися з ним, товаришувати й надалі? Чи вважаєте ви себе його другом?
Вигорський.
Журналіст.Яким ви бачите Радченка в майбутньому?
Відповідь:
1. Михайликові не раз перепадало від матері «на горіхи». Але за один його вибрик хлопцеві влетіло найбільше. Коли перший лід вкрив прицерковний пагорб і дітиська організували на ньому ковзанку, то хлопець не витерпів і «тихцем шатнувся у сiни, вихопив з-пiд жорен ночовки, заарканив їх мотузочком i босонiж пометлявся до дiтвори». На ковзанку прибігла мати Михайлика і світ білий потемнів у його очах, коли він «опинився перед поблiдлою од страху i гнiву матiр'ю». Мати покарала хлопця: спершу з нього «вибивали дурування» i сварили. Хлопець не смів перечити, бо розумів, що «за це можна вiдхопити зайвого духопелика». Потім хлопця відігрівали на печі і поїли малиновим чаєм.
2. Як кожна дитина Михайлик любив своїх батьків. Він також розумів, що мамі одній важко поратися по господарству і що вона сумує за батьком. А ще Михайлик сподівався, що батько привезе йому чобітки. Цитата: «Скучив. Мамо, а може таке бути, що тато й чоботи привезе менi?»
3. Цитата: «Я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче допомагаю дiдусевi, пасу нашу вреднючу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по веснянiй водi i зiллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городi i не вважаю себе ледащом».
4. Михайлик ріс розумним і допитливим хлопчиком, з книжок і від рідних знав багато байок, приказок, любив пожартувати. Слова «Птиця також боса ходить і не журиться» адресовані дядькові Себастіянові, який приніс в дім Михайлика листа від батька і жартував з хлопцем. Це були важкі роки, коли в країні точилася громадянська війна, в лісах орудували озвірілі бандити, селяни виживали як могли. У сім’ї хлопчика не було змоги купити Михайликові чобітки, але незважаючи на це Михайлик відчував себе затишно і спокійно і рідній домівці. Жартуючи, він, напевне, хотів сказати дядькові Себастіянові, що відсутність взуття – не є приводом для великої журби. Он, і птиця не журиться тим. що вона боса.
5. Дідусь Михайлика змалечку привчав його бути справжнім господарем. Хлопець ріс у звичайній селянській родині, які з діда-прадіда займалися сільським господарством. Сільськогосподарської техніки в ті далекі час не було, а робота була фізично важка. У кого в дворі не було міцних чоловічих рук, коня, волів міг і не вижити. Тому дідусь і казав Михайликові, що без худоби селянин нічого не вартує.
6. Мати Михайлика вірила, що земля-годувальниця як жива істота – все бачить, все чує і все знає. А тому Ганна Іванівна частенько розмовляла і з землею і з насінням, «довiряючи свої радощi, болi й просячи, щоб вона родила на долю всякого…». Саме матір водила хлопчика любуватися першим пуп’янком огірка, першим соняшником, навчила його любити росу і легенький ранковий туман, квіти, трави, дерева. Вона показала як плаче навесні від радості дерево, як ночує у соняшнику оп’янілий джміль
Пояснення:
Відповідь:
Трішки сумбурно, але може, щось пригодиться:
Символічне значення образів у творів Івана Малковича «Із янголом на плечі»
Господня свіча - це символ людського життя, людської долі. Як у давній грецькій міфології Мойри пряли нитку життя кожної людини і в певний період обривали її, так у фольклорі нашого народу життя людини порівнювали з палаючою свічкою. Недарма ж про померлу людину кажуть, згорів, як свічка. А так як за релігійними переконаннями Господь веде кожну людину по житті, тому і це життя – Господня свічка.
Сірий маятник – це символ швидкоплинного і невблаганного часу, який не може зупинитися або повернути назад, тому потрібно йти лише вперед і не зупинятися.
Янгол - це символ помічника-охоронця, який допомагає людині, налаштовує на вчинення добрих справ, прийняття вірних рішень. Адже у різних релігіях ангел є посередником між Богом і людиною, який виконує волю Бога.
Пояснення: