—яка совість, така й честь. — безчестя гірше смерті — бережи честь з молоду,а здоров'я під старість. —добро стратити — наживеш, честь втратити — пропадеш. — як не маєш краси, то май хоч честь. — скромність прикрашає людину. — від своєї совісті не втечеш. — водою, що хочеш, лиш сумління не сполощеш. — очі — міра, душа — віра, совість — порука. — руки білі, а сумління чорне. — совість гризе без зубів. — хто чисте сумління має, той спокійно спати лягає. — сором казати, а гріх утаїти. — сором — не дим, очей не виїсть. — хоч ганьба очі не виїсть, але не дає між людьми показатися. — чужим добром не розбогатієш, — чужим коштом не нагрієшся. — не пхай свою ложку в чужу миску. —не лізь нікому з постолами в душу. — кривими дорогами ходиш, добра не жди. — за твоє добро — кулак тобі в ребро. — не бери, де не поклав. — одна дяка, що за рибу, що за рака. — не плюй у колодязь, бо прийдеться ще з нього води напитися. — йому в очі наплюй, а він обмажеться тай каже: „роса божа". — нічого, що руки чорні, аби душа була чиста. — слово дорожче грошей. — свит в городі одна честь: поліно. — і святи свиню, то свиня все свинею буде. — з — газда, з панами — пан, з свинею — свиня. — хто кривдить людей, той кривдить своїх дітей.
Творча практика Олександра Олеся та Миколи Вороного має чимало спільних рис. Поетів об’єднує тематичне коло. Обидва з них торкались питань вірності батьківщині, її єдності, революції 1917 років, які знайшли відображення у збірках М. Вороного «За Україну» та О. Олеся «Чужина». Митці прагнули оновити віршову техніку, шукали нові жанрові форми. Письменники використовують у своїх поезіях наказові форми, що також їх споріднює. Наприклад, вірш «Епіталама» М. Вороного промовляє: «Поспішайте від життя взяти все і все віддати!». О. Олесь у свою чергу лірично закликає: «Цілуй, цілуй, цілуй її, - Знов молодість не буде!». Обидва автори наголошують на тому, що необхідно отримувати насолоду від життя, тим самим розвиваючи гедоністичну («насолодницьку») тематику у своїй поезії. Отже, в ліриці О. Олеся і М. Вороного чимало спільного. Зокрема спільні теми, мистецькебачення, світогляд. Однією з головних моделей у творах цих письменників можна вважати імператив (наказовість).
Письменники використовують у своїх поезіях наказові форми, що також їх споріднює. Наприклад, вірш «Епіталама» М. Вороного промовляє: «Поспішайте від життя взяти все і все віддати!». О. Олесь у свою чергу лірично закликає: «Цілуй, цілуй, цілуй її, - Знов молодість не буде!». Обидва автори наголошують на тому, що необхідно отримувати насолоду від життя, тим самим розвиваючи гедоністичну («насолодницьку») тематику у своїй поезії.
Отже, в ліриці О. Олеся і М. Вороного чимало спільного. Зокрема спільні теми, мистецькебачення, світогляд. Однією з головних моделей у творах цих письменників можна вважати імператив (наказовість).