В.Дрозд ''Білий кінь Шептало''. Ю.Винничук ''Місце для дракона''
1. Жанр твору В.Дрозда ''Білий кінь Шептало''.
2.Дія у творі ''Білий кінь Шептало'' відбувається за яких часів?
3.Які особливості характеру поведінки має кінь Шептало?
4.Як поводився кінь, щоб не виділятися і порозумітися із конюхом?
5.Хто були предками білого коня?
6.Як вчинив Шептало після втечі?
7.Які проблеми порушено у творі ''Білий кінь Шептало''?
8.Укажіть місце, в якому правив князь (''Місце для дракона'' Ю.Винничука).
9.Над чим працював пустельник?
10.Хто навчив дракона розмовляти по-людськи?
11.Що порадив дракон князю щодо доньки?
12.Який талант проявився у дракона?
13.Хто розповів князеві про дракона?
14.Про що шкодував пустельник?
15.Яка головна ідея повісті-казки Ю.Винничука'' Місце для дракона''?
Цей вірш із циклу «В казематі» є, мабуть, найпопулярнішим поетичним твором, написаним українською мовою. Його часто цитують з пам’яті, існує кілька пісень на ці слова, й словосполучення «садок вишневий» є таким самим стереотипом українства, як і «гречкосії», «моя хата скраю» чи «хитрий хохол». «Заповіт», перекладений на десятки мов, вважається ніби «візитною карткою» Шевченка, але на відміну від апокаліптичного «Як умру, то поховайте», опис погідних травневих сутінків в українському селі є твором набагато інтимнішим, справжнім втіленням глибинного народного ідеалу життя, наповненого красою, вільною працею та небуденним змістом. Але популярність має й свої недоліки. Обидва вірші є набагато ґрунтовнішими й цікавішими, ніж те, як ми їх дуже часто трактуємо.
"Усім вона каторжна, усім на світі. Усі її ненавидять! А як вона його любила! Боже, як любила!.. І він зрадив. І він такий, як усі. О, прокляті!"
"Голубчику ти мій, манесенький! Поцілуй мене, — ніхто ще мене не цілував, як мама вмерли..."
Докія з твору "Земля":
"Її висока стать держалася вправді завсіди прямо, мов сосна, по її певній ході й по поставі, трохи штивній, можна її було вмить між іншими відрізнити, однак її гарне колись обличчя постарілося передчасно. Між гостро зарисованими, високо піднятими чорними бровами зарились хмарні зморшки, що не вигладжувалися ніколи, її очі дивилися майже все понурим, зажуреним поглядом, а коло уст зарисувалася глибока лінія болю."
"На неї можна було й дванадцять міхів усадити - се їй зовсім не вадило кидати очима блискавки, гордо заломлювати шию і летіти чи вгору, чи вділ шаленим трапом." "...вона все-таки вміла своєю працьовитістю, своїм розумом і витривалістю, своїм невтомним трудом усе лихо направити і ґаздівство так вести, що дома панував добробут і довгів не було в них майже ніяких."