Тарас Шевченко – революціонер і великий мрійник, бунтар, що йшов за покликом серця. Він був патріотом і громадянином світу, боровся за справедливість і цурався рабської ментальності. Його слова цитують у всьому світі, образ поета увіковічнили в пам’ятниках, але він руйнує усі стереотипи про себе.
«Творчість великого Кобзаря як ніколи актуальна у світлі нинішніх подій. Тарас Григорович у своїх поезіях, ніби передбачає, які страшні події чекають на нашу країну. Проте, попри сумні прогнози, він допомагає знайти вихід. Його поезія піднімає дух нинішнім борцям, вона, наче тримає їх в тонусі. Я впевнена, що великий Кобзар, якби був нашим сучасником, то обов’язково був би на Майдані. А зараз, він допомагає нашим борцям з неба. Відтак, я вірю, що в Україні все налагодиться, запанує мир та єдність, адже Тарас Григорович саме про це і писав».
«Тарас Шевченко - великий поет, духовний пророк нашого українського народу. Століття спливають, а його слова не втрачають своєї актуальності, ніби написані вчора. Заклики до боротьби і мужності, які звучать у словах Шевченка знову й знову підтримують наш дух особливо у ці не легкі для нашої країни часи. Чи то історія має здатність повторюватися чи то ми не робимо висновків?! У будь-якому випадку поет майже двісті років переконує нас, українців, що доля наша у наших руках. Пророків не розуміли у часи їхнього життя, а лише опісля сприймали й оцінювали. Тож треба вчитися на помилках історії і дбати про майбутнє власними силами, як цього і вчить поет».
«Вірші Шевченка наповнені реалістичністю, буквально в кожному рядку і кожному слові ми бачимо те, що відбувається зараз з нами, що відбувається з нашою країною. Це, насправді, дивовижно, що слова, написані так давно, є повним відображенням сьогоднішніх подій, і насправді ті слова ще й заглядають в майбутнє».
"Як тільки сонце перестало пекти, взялися дівчата за руки й почали співати пісень. До них наблизилися парубки і стали собі ж підтягати. Пісня притягнула і старих людей. Вони теж окружили молодих, придивляючись до їх забави, хоч була така звичайна річ в українському селі, яка кожного літа в неділю або свято повторялася. Оподалік від того гуртка те саме робило молодше покоління вки: діти недолітки, хлоп'ята й дівчата. А все те в святочних строях, вмите та вичесане, заквітчане й прибране. Любо було глянути. Навіть панотець Амвросій не видержав і вийшов на майдан подивитися на вулицю та послухати пісень". - На свята жител вки збиралися гуртом і співали старовинні народні пісні.
"Одягнений у широчезні червоні штани, які підперізував широким шовковим поясом. На ногах добрі шкапові чоботи. Сорочка подерта й замащена, на грудях широко розхристана, звідки визирали широкі косматі та сонцем опалені груди. Миючись, засукав рукави вгору поза лікті і показав жиласті руки, закінчені п'ястуками, мов довбеньки". - Опис традиційного козацького одягу.
Дід Панас виконував старовинні народні думи та балади.
Козаки полюбляють танцювати традиційні козацькі танці, їх улюблений танець - "Гопак".
Тарас Шевченко – революціонер і великий мрійник, бунтар, що йшов за покликом серця. Він був патріотом і громадянином світу, боровся за справедливість і цурався рабської ментальності. Його слова цитують у всьому світі, образ поета увіковічнили в пам’ятниках, але він руйнує усі стереотипи про себе.
«Творчість великого Кобзаря як ніколи актуальна у світлі нинішніх подій. Тарас Григорович у своїх поезіях, ніби передбачає, які страшні події чекають на нашу країну. Проте, попри сумні прогнози, він допомагає знайти вихід. Його поезія піднімає дух нинішнім борцям, вона, наче тримає їх в тонусі. Я впевнена, що великий Кобзар, якби був нашим сучасником, то обов’язково був би на Майдані. А зараз, він допомагає нашим борцям з неба. Відтак, я вірю, що в Україні все налагодиться, запанує мир та єдність, адже Тарас Григорович саме про це і писав».
«Тарас Шевченко - великий поет, духовний пророк нашого українського народу. Століття спливають, а його слова не втрачають своєї актуальності, ніби написані вчора. Заклики до боротьби і мужності, які звучать у словах Шевченка знову й знову підтримують наш дух особливо у ці не легкі для нашої країни часи. Чи то історія має здатність повторюватися чи то ми не робимо висновків?! У будь-якому випадку поет майже двісті років переконує нас, українців, що доля наша у наших руках. Пророків не розуміли у часи їхнього життя, а лише опісля сприймали й оцінювали. Тож треба вчитися на помилках історії і дбати про майбутнє власними силами, як цього і вчить поет».
«Вірші Шевченка наповнені реалістичністю, буквально в кожному рядку і кожному слові ми бачимо те, що відбувається зараз з нами, що відбувається з нашою країною. Це, насправді, дивовижно, що слова, написані так давно, є повним відображенням сьогоднішніх подій, і насправді ті слова ще й заглядають в майбутнє».
"Як тільки сонце перестало пекти, взялися дівчата за руки й почали співати пісень. До них наблизилися парубки і стали собі ж підтягати. Пісня притягнула і старих людей. Вони теж окружили молодих, придивляючись до їх забави, хоч була така звичайна річ в українському селі, яка кожного літа в неділю або свято повторялася. Оподалік від того гуртка те саме робило молодше покоління вки: діти недолітки, хлоп'ята й дівчата. А все те в святочних строях, вмите та вичесане, заквітчане й прибране. Любо було глянути. Навіть панотець Амвросій не видержав і вийшов на майдан подивитися на вулицю та послухати пісень". - На свята жител вки збиралися гуртом і співали старовинні народні пісні.
"Одягнений у широчезні червоні штани, які підперізував широким шовковим поясом. На ногах добрі шкапові чоботи. Сорочка подерта й замащена, на грудях широко розхристана, звідки визирали широкі косматі та сонцем опалені груди. Миючись, засукав рукави вгору поза лікті і показав жиласті руки, закінчені п'ястуками, мов довбеньки". - Опис традиційного козацького одягу.
Дід Панас виконував старовинні народні думи та балади.
Козаки полюбляють танцювати традиційні козацькі танці, їх улюблений танець - "Гопак".