В.Стефаник «Камінний хрест». Визначте художні засоби (може бути декілька в кожній цитаті).
1. «Догори ліз кінь, як по леду».
2. «Ліва рука Івана обвивалася сітею синіх жил, як ланцюгом із синьої сталі».
3. «Вік свій збув на тім горбі».
4. «Хоч би Іваниха хрестом стелилася, то не
5. «Спросив Іван ціле село».
6. «То як часом якась долішня хвиля викарбутить великий камінь із води і покладе його
на беріг, то той камінь стоїть на березі тяжкий і бездушний. Сонце лупає з нього черепочки
давнього намулу і малює по нім маленькі фосфоричні звізди».
7. «Блимає той камінь, мертвими блисками, відбитими від сходу і заходу сонця, і
кам’яними очима своїми глядить на живу воду і сумує, що не гнітить його тягар води, як
гнітив від віків. Глядить із берега на воду, як на утрачене щастя».
8. «Потряс сивим волоссям, як гривою, кованою зі сталених ниток».
9. «Сини, уважєєте, письменні, так як дістали якесь письмо до рук, як дістали якусь
напу, та як підійшли під стару, та й пилили, пилили, аж перерубали».
10. «Одна сльоза котилася по лиці, як перла по скалі».
11. «Всякої бесіди було богато, але вона розліталася в найріжніші сторони, як надгнилі
дерева в старім лісі».
12. «Як уходили назад до хати, то ціла хата заридала».
Пісня супроводжує український народ протягом усієї історії його існування. У часи розквіту та занепаду, під час важких випробувань війнами, бідністю, національного гніту народна пісня допомагала людям. У ній – пам'ять про визначних історичних діячів, про минуле, щирі почуття. У радісні хвилини життя – при народженні немовляти, хрещенні, весіллі, на будь-яке свято – пісня неодмінно лунала, зігріваючи душу та підіймаючи настрій. Пісня допомагала в праці та в дорозі. Мабуть, така співуча в нас українська душа.
Є давня легенда, пов’язана з пісенністю українського народу. У ній розповідається про те, що Господь обдаровував усі землі світу багатствами, тож українській землі, яка постала перед ним останньою, не залишилося нічого, окрім народної пісні. Мабуть, ця легенда виникла в часи великих бід, що випали на долю нашого краю. Та пісня, пообіцяв Господь, до людям пережити всі лиха та ще й нестиме радість та світло.
В українських народних піснях живе вся історія нашого буття. У них і кохання, і побутове життя, і праця, і військова слава. Українські пісні надзвичайно мелодійні, щирі та прості. Вони нікого не залишають байдужими. Незважаючи на те, що багато з них народилися з болю, вони несуть світло та свято життя. У наших піснях немає жорстокості, агресії, навпаки – прагнення щастя, любові, добробуту, гумор, що найкраще характеризує національні риси нашого народу. Без рідної пісні ,як і без рідної мови, людина не може висловити своїх почуттів. От як пише про те І. Драч:
А пісня - це душа. З усіх потреб потреба.
Лиш пісня в серці ширить межі неба.
На крилах сонце сяйво їй лиша —
Чим глибше пісня, тим ясніш душа.
Народну пісню треба берегти, бо в ній – невичерпні багатства душі цілого народу.
Але все ж таки, я вважаю, що це : "Не пожадай нічого того, що є власністю ближнього твого. Бо, людина схильна до того, щоб дивитись на своїх ближніх та порівнювати свої достатки з чужими. Так було й так буде''.
Але головне, мені здається, не в тому, щоб пожадати щось іншої людини, а в тому, щоб перемогти це відчуття, щоб переступити через це і піти далі. Але це дуже складно зробити - завість робить своє діло. Тому, саме ця заповідь здається мені найскладнiшою и найголовнiшою.