Вариант ответа Соответствие
1: людина в картатому костюмі
з безгубим,
немов бритвою прорізаним ротом,
тонким карлючкуватим носом,
рідесенькими вусиками
та водяво-блакитними очима
А: стюард Крешемир
2: чоловік із кучерявим каштановим чубом
та очима, що зазнали дуже серйозних змін
протягом історії
Б: пані Рікерт
3: барвистий одяг, халат, шаровари,
обличчя худорляве, однак не зморшкувате;
під кошлатими чорними бровами ‒ блакитні очі
В: Салех-бей
4: добросерда старенька жінка
із сивими кучериками
та голосом, наче в маленької дівчинки
Г: пан Рікерт,
директор пароплавства
5: літній панок, повненький,
із веселим кирпатим обличчям
Д: барон Троч
А Б В Г Д
1
2
3
4
5
Установите соответствие (максимум ів)
2. Про що здогадався Крешимир?
А: про те, де барон зберігає весь сміх світу
Б: про Тімову угоду з бароном щодо сміху
В: про плани барона щодо маргарину
Г: про те, що Тім із бароном близькі родичі
Выберите один правильный ответ (максимум )
3. Про що подумки благав королівну Тім, коли дивився, разом зі старенькою пані Рікерт, виставу "Липкохвіст"?
А: щоб вона йому бодай усміхнулася
Б: щоб вона засміялася
В: щоб вона не визирала з віконечка
Г: щоб вона не одружувалася з волоцюгою
Д: щоб вона не сміялася
Выберите один правильный ответ (максимум )
4. Чи баронів брат-близнюк був дуже схожий на нього?
А: ні, зовсім трохи, лише очима
Б: у нього не було брата-близнюка
В: вони були однаковісінькі
Г: ні, зовсім не схожий
Выберите один правильный ответ (максимум )
5. Розшифруй записку.
Вариант ответа Соответствие
1: туди, де липкохвіст, прийди А: о дванадцятій ночі
2: те, що знайшла королівна, знайди Б: а це Джонні
3: шлях покаже той чоловік, що відраджував від вихора В: виходь потай
і перевдягнений
4: візьми таксі, де знайомий шофер Г: прийди до лялькового театру
5: він стереже дім радників Д: стережися Троча
6: приходь у годину трамваїв (темну!) Е: це Крешемир
7: бійся щура, одури його Ж: поверни сміх
8: шлях тільки веде на нього чорний хід З: біля міської ратуші
А Б В Г Д Е Ж З
1
2
3
4
5
6
7
8
Установите соответствие (максимум ів)
Розвиток портретного малярства на теренах Лівобережжя і Наддніпрянщини можна простежити від останньої третини XVII ст.. Його жанрова структура відповідає типології світського і сакрального портрета західноукраїнських земель, проте між ними існувала суттєва різниця у стилістиці. Світський портрет на тих теренах, що входили до складу Речі Посполитої, тісно пов’язаний з польським контекстом, тому місцеву українську традицію найкраще репрезентує сакральний портрет, що розвивався у руслі народного мистецтва. Натомість у станковому малярстві Гетьманщини і Лівобережної України дедалі помітнішу роль починає відігравати світський та іконографічно до нього близький ктиторський портрет козацької старшини, серед яких окрему групу становлять жіночі портрети.
У другій половині XVII — на початку XVIII ст. залишається актуальною структура портретних жанрів, сформована у попередній період. За оригіналами та пізнішими копіями другої половини XVIII-ХІХ ст. й архівними світлинами відомі репрезентативні, ктиторські й епітафійні портрети гетьманів і козацької старшини, церковних ієрархів Нечисленні збережені зразки вотивних ікон дають підстави стверджувати про продовження традиції сакрального портрета.
Дискусійним є питання впливу іконопису на портретний живопис того часу: серед аргументів, що свідчать на користь припущення про зв’язок цих жанрів — той факт, що портрети світських осіб і духовенства часто виконували майстри з іконописних майстерень при монастирях, що у той час були важливими мистецькими осередками. Певну подібність можна простежити й у формальних прийомах, особливо характерних для репрезентативних ростових портретів — площинному моделюванні постатей, акценті на орнаментальних візерунках вбрання.
Суперечливими є також визначення «парусна» і «сарматський портрет». Термін «парусна» стосується лише російських портретів останньої третини XVII ст., які за своїм площинно-лінійним стилем і манерою виконання облич уподібнюються до іконного малярства. Тоді як визначення «сарматський портрет» використовують для характеристики не тільки шляхетських портретів, створених на західноукраїнських землях, що на той час перебували у складі Речі Посполитої, але й пам’яток малярства Лівобережжя загалом і Гетьманщини зокрема. Цей термін передбачає наявність у малярських творах ідейного підґрунтя, пов’язаного із концепцією політичної тотожності шляхти і козаків. Ідеологія сарматизму, що постала у літературному дискурсі польських авторів ще в середині XVI століття, згодом поширивши свій вплив і на специфіку життєвого укладу шляхтичів і залишалася незмінною впродовж XVIII століття (щоправда, тоді її сприймали як вже доволі анахроністичну і вважали невіддільною від теоретичних засад ультракатолицизму).
Объяснение:
Аналіз вірша Тема: Звернення Т. Шевченка до своїх дум із сподіванням і вірою у вільне життя співвітчизників.
Ідея: Тільки впевненість у щасливе життя, наполегливість до змінити соціальний устрій; засудження слабкості, поневірянь, байдужості, що роблять людину рабом.
Основна думка: Думка про нещасливу долю свого народу не залишає поета протягом усього часу перебування на солдатчині.
Жанр: Громадянська лірика. Художні особливості твору.
• Звертання: «думи мої», «мої голуб'ята», «мої любі».
• Епітети: «думи мої єдині», «лиха година», «тихими речами».
• Порівняння: «привітаю, як діток». Поезія Тараса Григоровича «Думи мої, думи мої...» і була написана у 1847 році під час його перебування в Орській кріпості. У цій поезії автор вболіває за важку долю, злиденне життя кріпаків, їхнє безправне становище, пригніченість України.