Вчини мене бичем твоїм, ударом, вистрілом, набоєм, щоб залишивсь хоч чорний дим над неповторною добою. хай безсоромні очі їсть тих, що живуть без сліз і чести, хто скинув і любов, і злість, бо не під силу було нести. хто все зітхав — заснуть, втекти, сховатись за мазепу й крути, коли грозою йшли — віки! — над полем рути і отрути. твоїм бичем мене вчини, щоб басаманувати душі, щоб захитать і знову зрушить смертельний чар дичавини! аналіз вірша
