ВЕЧІР У СТЕПУ
Заходить ніч. У степу поволі темніє. Сонце давним-давно зайшло, і на-
віть смужечка вечорової зорі на заході вже зблякла, злиняла. Світ навколо
якийсь дивний, сірувато-фіалковий, однотонний і безтінявий... Ліворуч,
скільки й видно, аж до самого обрію, ще темний, старанно заскороджений,
засіяний соняшником, величезний лан. Праворуч смужечками жита, пше-
ниця незабаром уже в стрілку підуть. А поміж ними чорні стрічки заско-
родженої ріллі, далі темна улоговина* розлогої мілкої балки, а по ній
примарно-сріблясте хмаровиння розквітлих тернових кущів. А в тих
тёрнах або ж великий концерт, або ж окружне змагання, або ж і весілля
солов'їне. Висвистують, тьохкають, сміються й плачуть - кожен по-своєму
(За В. Козаченком).

Випишіть із тексту прислівники які пишемо разом або через дефіс​

Кожна людина наділена уявою. Ще з раннього дитинства уява починає володіти нашими думками. Вона представляє перед нами картини майбутнього й минулого, існуючого та фантазійного. Уява - це ніби пензель, завдяки якому ми можемо намалювати речі та явища, яких ще ніколи не бачили.
І саме завдяки уяві у людини з’являються мрії. Спочатку, вони зовсім прості і легкоздійсненні. Потім людина починає рости і пізнавати світ, розставляти пріоритети та вподобання. А разом з людиною ростуть і її мрії. Вони стають ширшими та конкретнішими. Їх кількість неодмінно зростає. Деякі з цих мрій стають цілями, яких людина прагне досягнути в своєму житті,а інші так і залишаються мріями, через свою нездійсненність.

Крилами, які тримають людину на землі, є чесність і щирість, поривання і вірність у коханні, довіра і щедрість, працьовитість і надія на краще життя, поетичність і мрії, тобто усе, чим сповнене наше життя. А ось існування безкрилої людини, яка не прагне до кращого і не вміє мріяти, залишиться сірим і нецікавим. Саме це й стверджується у поезії «Крига на Одрі», яка побудована на чіткому і короткому вираженні поетичної думки, на протиставленні та переліченні.
Знайомлячись з поезіями Л. Костенко, я й сама замислилася над тим, що ж таке – людські крила. На мій погляд, такі крила є у кожного з нас, і чим доросліше стає людина, тим більше розкриваються її крила, але їх треба відчувати, ними треба вміти користуватися. Та для чого ж людині крила, якщо вона не літає? Крила ці – можливість піднятися якщо не над землею, то духовно. Крила людські – це прагнення та бажання, наполегливість і цілеспрямованість у будь-якій справі. І кожен з нас повинен використовувати крила для самопізнання і самоствердження, для подолання життєвих труднощів і розвитку кращих душевних якостей.