Вибрати з вірша епітети всякому місту — звичай і права, всяка тримає свій ум голова; всякому серцю — любов і тепло, всякеє горло свій смак віднайшло. я ж у полоні нав'язливих дум: лише одне непокоїть мій ум. панські петро для чинів тре кутки, федір-купець обдурити прудкий, той зводить дім свій на модний манір, інший гендлює, візьми перевір! я ж у полоні нав'язливих дум: лише одне непокоїть мій ум. той безперервно стягає поля, сей іноземних заводить телят. ті на ловецтво готують собак, в сих дім, як вулик, гуде від гуляк. я ж у полоні нав'язливих дум: лише одне непокоїть мій ум. ладить юриста на смак свій права, з диспутів учню тріщить голова, тих непокоїть венерин амур *, всяхому голову крутить свій дур. в мене ж турботи тільки одні, як з ясним розумом вмерти мені. знаю, що смерть — як коса замашна, навіть царя не обійде вона. байдуже смерті, мужик то чи цар,— все пожере, як солому . хто ж бо зневажить страшну її сталь? той, в кого совість, як чистий всякому городу нрав и права; всяка имеет свой ум голова; всякому сердцу своя есть любовь, всякому горлу свой есть вкус каков, а мне одна только в свете дума, а мне одно только не идет с ума. петр для чинов углы панскіи трет, федька-купец при аршине, все лжет. тот строит дом свой на новый манер, тот все в процентах, , поверь! а мне одна только в свете дума, а мне одно только не идет с ума. тот непрестанно стягает грунта, сей иностранны заводит скота. те формируют на ловлю собак, сих шумит дом от гостей, как кабак,— а мне. одна только в свете дума, а мне одно только не идет с ума. строит на свой тон юриста права, с диспут студенту трещит голова. тех безпокоит венерин амур, всякому голову мучит свой дур,— а мне. одна только в свете дума, как бы умерти мне не без ума. смерте страшна, замашная косо! ты не щадиш и царских волосов, ты не глядиш, где мужик, а где царь,— все жереш так, как солому . кто ж на ея плюет острую сталь? тот, чія совесть, как чистый
