Людина народжується на світ і разом з життям отримує у спадок, може бути, найцінніше своє багатство: Батьківщину. Вона у нього одна, іншої ніколи не буде, як ніколи не буде дано людині прожити друге життя. Батьківщина – даність. Її не вибирають за своїм смаком і бажанням, точно так, як не вибирають собі матір: вже яка не є, але вона – твоя мати, одна-єдина з усіх живих, її ні з ким порівнювати, бо всяке порівняння блюзнірське, образливе для тієї, що дала тобі життя, вигодувала, виняньчила і зростила, як могла і зуміла. Батьківщина, як і рідна мати, – це твоя доля, що дісталася тобі на радість і на горе, на всі випробування, муки і захоплення, на невпинну щоденну праця і на рідкісні свята – словом на всі, щасливі та нещасливі часи швидкоплинного життя. І тому приймати її треба без нарікання і жовчного невдоволення, без плебейської заздрості до інших людей і народів, що народилися в інших межах, на іншій, можливо, більш теплій і благодатній, приголубленій сонцем землі. То – чуже. А твоя Батьківщина – це твоя родина, і тобі вона належить, як ти належиш їй одній …Подякуй в душі її! Подякуй за честь називатися її сином, за важке щастя служити їй в благословенні дні миру і в годину лих. Розділи з Батьківщиною її долю і люби по-синівськи, бережи їй вірність, оберігай, цінуй, не кляни в злу хвилину життя, а роби все для неї, що в твоїх силах зробити хорошого, доброго, – це і буде головним мірилом твоєї порядності та благородства. Не чекай і не вимагай нагороди за вірність, тому що вірність, як і твоя любов, належить їй за правом народження. Ти просто виконаєш свій борг. Нагорода тебе неодмінно знайде, і це буде спокійна, горда свідомість, що не дарма жив, не був зайвою, непотрібною для Батьківщини людиною.Що таке Батьківщина? З чого вона починається для кожного з нас? У чому вона втілюється? Батьківщина – це якісь дрібні деталі життя, що залишилися надовго в пам’яті: струмок, в якому ловив рибу, величезний камінь біля дороги, ковил у степу або бурхлива річка.Для кожної людини Батьківщина починається з чогось свого: з околиці села, зі струмка, з каменю. І починається вона так для багатьох мільйонів, що приходять на землю в свій час і в свій термін.Разом з народженням людина отримує в спадок своє найбільше багатство – Батьківщину. Вона у нас одна, її не можна змінити, не можна отримати нову, як і життя. Таким же чином і Батьківщина – це твоя доля: хороша або не дуже, що дарує тобі радість чи засмучення у хвилини, години і роки єдиною життя. І приймати її треба гідно, без нарікання та невдоволення. Будь щасливий тим, що є, і дякуй Батьківщину за честь називатися її сином. Розділи з Батьківщиною її долю, будь справжнім патріотом і громадянином. Бережи і цінуй її, не нарікай за власні нещастя і невдачі, а роби для неї все, що від тебе вимагається. Ти – син своєї Батьківщини, виконуючий синівський обов’язок.
Коли лісні мешканці дізналися про обман лиса, вони майже розірвали його, але знову ж, завдяки його хитрості, йому вдалося втікти. Довго він відтоді блукав лісом, шукаючі собі місце для життя, але "лісове радіо" вже давно повідомило всіх мешканців про цього брехуна. Куди б він не прийшов, відусюди був гнаний. Багато днів не їв, не спав, а просто біг. Дні минали, і одного разу ліс скінчився, а за лісом виднілося місто. Лис Микита зрозумів, що там він зможе знайти хоч якоїсь їжі і трохи перепочити. Він виходив з лісу повільно, з опаскою. Люди, які побачили його, були спочатку нажахані, не зрозуміли, що то за звір. Але потім їм стало шкода Микиту, вони нагодували його, залікували йому рани, помили і відпустили. Це до лису повернутися до рідного лісу, він вибачився перед усіма. Довго його не пробачали, але він довів всім, що вартий другого шансу. Згодом, він знайшов собі лисицю і в них народилося багато лисенят. І жили вони довго і щасливо...
