"Усім вона каторжна, усім на світі. Усі її ненавидять! А як вона його любила! Боже, як любила!.. І він зрадив. І він такий, як усі. О, прокляті!"
"Голубчику ти мій, манесенький! Поцілуй мене, — ніхто ще мене не цілував, як мама вмерли..."
Докія з твору "Земля":
"Її висока стать держалася вправді завсіди прямо, мов сосна, по її певній ході й по поставі, трохи штивній, можна її було вмить між іншими відрізнити, однак її гарне колись обличчя постарілося передчасно. Між гостро зарисованими, високо піднятими чорними бровами зарились хмарні зморшки, що не вигладжувалися ніколи, її очі дивилися майже все понурим, зажуреним поглядом, а коло уст зарисувалася глибока лінія болю."
"На неї можна було й дванадцять міхів усадити - се їй зовсім не вадило кидати очима блискавки, гордо заломлювати шию і летіти чи вгору, чи вділ шаленим трапом." "...вона все-таки вміла своєю працьовитістю, своїм розумом і витривалістю, своїм невтомним трудом усе лихо направити і ґаздівство так вести, що дома панував добробут і довгів не було в них майже ніяких."
На мой взгляд, «смутный сон» Святослава имеет важное значение в понимании "Слова": вещее видение предрекает поражение Игорева войска и взятие в плен самого князя. Святославу снится, что его на «кровати тисовой» покрывали «черной пеленою» и поили синим отравленным вином, пророча беды и скорбь. Жемчужины, привидевшиеся во сне, — это слёзы русских жен, которые заголосят по всей Руси после неудачного похода Игоря. А вражеские колчаны, из которых их сыпали, указывают на причину поражения Игоря: окружённых воинов половцы обстреляли из луков. В конце сновидения Святослав видит „златоверхий“ терем без «конька», пророчащий ему скорую смерть. И завершает картину «вражий ворон», который, «предвещая горе», кричит над Плесенском.
"Усім вона каторжна, усім на світі. Усі її ненавидять! А як вона його любила! Боже, як любила!.. І він зрадив. І він такий, як усі. О, прокляті!"
"Голубчику ти мій, манесенький! Поцілуй мене, — ніхто ще мене не цілував, як мама вмерли..."
Докія з твору "Земля":
"Її висока стать держалася вправді завсіди прямо, мов сосна, по її певній ході й по поставі, трохи штивній, можна її було вмить між іншими відрізнити, однак її гарне колись обличчя постарілося передчасно. Між гостро зарисованими, високо піднятими чорними бровами зарились хмарні зморшки, що не вигладжувалися ніколи, її очі дивилися майже все понурим, зажуреним поглядом, а коло уст зарисувалася глибока лінія болю."
"На неї можна було й дванадцять міхів усадити - се їй зовсім не вадило кидати очима блискавки, гордо заломлювати шию і летіти чи вгору, чи вділ шаленим трапом." "...вона все-таки вміла своєю працьовитістю, своїм розумом і витривалістю, своїм невтомним трудом усе лихо направити і ґаздівство так вести, що дома панував добробут і довгів не було в них майже ніяких."
На мой взгляд, «смутный сон» Святослава имеет важное значение в понимании "Слова": вещее видение предрекает поражение Игорева войска и взятие в плен самого князя. Святославу снится, что его на «кровати тисовой» покрывали «черной пеленою» и поили синим отравленным вином, пророча беды и скорбь. Жемчужины, привидевшиеся во сне, — это слёзы русских жен, которые заголосят по всей Руси после неудачного похода Игоря. А вражеские колчаны, из которых их сыпали, указывают на причину поражения Игоря: окружённых воинов половцы обстреляли из луков. В конце сновидения Святослав видит „златоверхий“ терем без «конька», пророчащий ему скорую смерть. И завершает картину «вражий ворон», который, «предвещая горе», кричит над Плесенском.
Объяснение: