Повість "Климко" переносить нас у тяжкі часи фашистської окупації України. Багато дітей залишилося без батьків, без житла, тому самостійно змушені були шукати помешкання, їжу, одяг. Вони працювали за верстатами поруч із дорослими, не знаючи сну й відпочинку, деяких із них вивезли до Німеччини.
Саме на цей складний час припадає дитинство майбутнього письменника Григора Тютюнника. Війна застала хлопця на Донбасі, а голод змусив його повернутися на Полтавщину, до матері, тому повість "Климко" можна вважати певною мірою автобіографічною. Сам письменник — Григір Тютюнник — був одним із тих підлітків, які опинилися в часи війни перед щоденною смертельною небезпекою.
Розповідь ведеться від імені школяра Клима Джури. Живе він з бабусею, батьки — археологи, котрі поїхали розкопувати руїни єгипетської піраміди. Якось Клим бачить хулігана Сашка Смика — худорлявого розпатланого хлопчика на прізвисько "Кактус". Злякавшись хулігана, Клим тікає і провалюється в люк, де потрапляє до секретної лабораторії так званого ТТБ ("Таємне Товариство Боягузів"). Виявляється, ТТБ давно знає хто він, і хоче випробувати винайдений засіб від страху на Климі.
Клим опиняється на невідомій вулиці, яка приводить до старого будинку із залізною брамою, де перебуває жінка, яку Клим бачив востаннє у секретній лабораторії (вона весь час нагадувала когось Климу). В саду будинку він знайомиться з двома хлопцями Жуком і Зайцем, які чекають його на підготовці до вечірньої операції.
Клим повинен стояти рівно о дев'ятій години вечора біля банку (він знає цей банк, бо там прибиральницею працює його бабуся) і грати жалісливу пісню про байбачка, яку будуть співати Жук і Заєць. Клим починає підозрювати, що Таємне Товариство Боягузів — банда грабіжників, які хочуть викрасти золоті зливки з банку, але все-таки прибуває на площу. Коли цей новий член Таємного Товариства Боягузів виконує своє завдання, до банку, на подив Клима, під'їжджає мотоцикл з двома постатями, які нагадували Климу його батьків, котрі зараз в Єгипті, у пустелі. Несподівано вчиняється вереск, бо пограбували чоловіка. Трійко друзів кидаються геть з місця злочину. Після нападу на банкіра, герої повертаються, Клим думає, що він — учасник пограбування.Герої потрапляють до банку. Жук відкриває прохід через стіну, який приводить до місця, де знаходяться дивні сині жаби. Жук і Заєць говорять, що насправді ці жабоподібні створіння — космічні прибульці, які захопили вже половину світу, а банк — головна їхня база, де вирощують мутантів-перевертнів і посилають на таємні завдання. Окупанти вміють проникати у людську свідомість і заражають людство найстрашнішим вірусом — вірусом страху, а Таємне Товариство Боягузів бореться з цим і шукає протиотруту. Клим вражений почутим, але задумується як побороти прибульців, якщо ТТБ — Таємне Товариство Боягузів? Він дізнається, що найперше вірус вражає хоробрих. А ті, хто звик боятися все життя, мають свої засоби подолання страху.
Наступного ранку Клим знов бачить Кактуса. Цього разу він перемагає, борючись з ним. По дорозі до школи, хлопець натрапляє на прибульця на будівельному майданчику. Але хлопця рятує муха, яка для синьомордих є снодійним, а Клим тікає.
Хлопець ніяк не може зв'язатися з ТТБ та Жуком і Зайцем. Але на до прилітає велетенський метелик із посланням. Клим поспішає до своєї квартири, де не виявляє бабусі. Проте лунає її голос, повідомляючи де знайти ключ від автомобіля, який до в боротьбі із синьомордами. З першим кроком до автомобіля "Запорожця", по вулиці у бік Климового дому їде екскаватор, після чого Клим береться за кермо, і змігши керувати машиною, бачить, що екскаватором керує той самий "синьомордий". Автомобіль сам протистоїть недругу, перевертаючи екскаватор із прибульцем.
Механічний голос (той самий, що керував "Запорожцем" і зустрів Клима із ТТБ) говорить, що це ватажок окупантів, і розказує усі факти захоплення планети синіми жабами з космосу. В пустелю, де Климові батьки досліджують піраміду, рівно о третій годині ночі, прибуває десант хижаків. І ТТБ, і протиотруту від вірусу страху, яким заражено багато мешканців Землі, і "Запорожець" придумала пані Соломія, та її "синьоморді" вистежили й захопили.
Клим опиняється посеред сільської садиби бабусі. Прилітає жовтий метелик, який передав записку, із новими інструкціями: "Третій помідорний кущ ліворуч від паркану". Кущ від'їжджає, а потім відкривається металева порожнина, схожа на дитячу гірку. Хлопець з'їжджає вниз до схованки. На стіні висить сімейна фотографія із тією ж жінкою із секретної лабораторії ТТБ, яка весь час нагадувала когось хлопцеві. Він розуміє — це Климова бабуся, пані Соломія, тільки молода.
У кутку схованки стоїть прилад, який скидається на комп'ютер. Під приладом — скринька, яка містить секрети усіх подій того дня, але відчинити її марно. Клим розуміє, що втратив будь-яку надію на врятування бабусі. Але поклавши руки на скриньку, він, сам того не очікуючи, вмикає комп'ютер. На екрані видно жінку, яка називає Клима онуком. Це пані Соломія, бабуся хлопця, тільки тридцятирічна, з минулого. В минулому вона сконструювала машину, за до якої можна літати у часі й просторі та перемістилась на 30 років уперед, аби подивитись долю своїх нащадків. За до відеозв'язку Соломія передає наступну інструкцію — перенестися до піраміди, куди прямують основні сили загарбників. "Запорожець" насправді є машиною часу, яка й перенесе Клима в час, коли синьомордам ще можна завадити.
Повість "Климко" переносить нас у тяжкі часи фашистської окупації України. Багато дітей залишилося без батьків, без житла, тому самостійно змушені були шукати помешкання, їжу, одяг. Вони працювали за верстатами поруч із дорослими, не знаючи сну й відпочинку, деяких із них вивезли до Німеччини.
Саме на цей складний час припадає дитинство майбутнього письменника Григора Тютюнника. Війна застала хлопця на Донбасі, а голод змусив його повернутися на Полтавщину, до матері, тому повість "Климко" можна вважати певною мірою автобіографічною. Сам письменник — Григір Тютюнник — був одним із тих підлітків, які опинилися в часи війни перед щоденною смертельною небезпекою.
Объяснение:
https://www.ukrlib.com.ua/styslo/printit.php?tid=17478
Объяснение:
Розповідь ведеться від імені школяра Клима Джури. Живе він з бабусею, батьки — археологи, котрі поїхали розкопувати руїни єгипетської піраміди. Якось Клим бачить хулігана Сашка Смика — худорлявого розпатланого хлопчика на прізвисько "Кактус". Злякавшись хулігана, Клим тікає і провалюється в люк, де потрапляє до секретної лабораторії так званого ТТБ ("Таємне Товариство Боягузів"). Виявляється, ТТБ давно знає хто він, і хоче випробувати винайдений засіб від страху на Климі.
Клим опиняється на невідомій вулиці, яка приводить до старого будинку із залізною брамою, де перебуває жінка, яку Клим бачив востаннє у секретній лабораторії (вона весь час нагадувала когось Климу). В саду будинку він знайомиться з двома хлопцями Жуком і Зайцем, які чекають його на підготовці до вечірньої операції.
Клим повинен стояти рівно о дев'ятій години вечора біля банку (він знає цей банк, бо там прибиральницею працює його бабуся) і грати жалісливу пісню про байбачка, яку будуть співати Жук і Заєць. Клим починає підозрювати, що Таємне Товариство Боягузів — банда грабіжників, які хочуть викрасти золоті зливки з банку, але все-таки прибуває на площу. Коли цей новий член Таємного Товариства Боягузів виконує своє завдання, до банку, на подив Клима, під'їжджає мотоцикл з двома постатями, які нагадували Климу його батьків, котрі зараз в Єгипті, у пустелі. Несподівано вчиняється вереск, бо пограбували чоловіка. Трійко друзів кидаються геть з місця злочину. Після нападу на банкіра, герої повертаються, Клим думає, що він — учасник пограбування.Герої потрапляють до банку. Жук відкриває прохід через стіну, який приводить до місця, де знаходяться дивні сині жаби. Жук і Заєць говорять, що насправді ці жабоподібні створіння — космічні прибульці, які захопили вже половину світу, а банк — головна їхня база, де вирощують мутантів-перевертнів і посилають на таємні завдання. Окупанти вміють проникати у людську свідомість і заражають людство найстрашнішим вірусом — вірусом страху, а Таємне Товариство Боягузів бореться з цим і шукає протиотруту. Клим вражений почутим, але задумується як побороти прибульців, якщо ТТБ — Таємне Товариство Боягузів? Він дізнається, що найперше вірус вражає хоробрих. А ті, хто звик боятися все життя, мають свої засоби подолання страху.
Наступного ранку Клим знов бачить Кактуса. Цього разу він перемагає, борючись з ним. По дорозі до школи, хлопець натрапляє на прибульця на будівельному майданчику. Але хлопця рятує муха, яка для синьомордих є снодійним, а Клим тікає.
Хлопець ніяк не може зв'язатися з ТТБ та Жуком і Зайцем. Але на до прилітає велетенський метелик із посланням. Клим поспішає до своєї квартири, де не виявляє бабусі. Проте лунає її голос, повідомляючи де знайти ключ від автомобіля, який до в боротьбі із синьомордами. З першим кроком до автомобіля "Запорожця", по вулиці у бік Климового дому їде екскаватор, після чого Клим береться за кермо, і змігши керувати машиною, бачить, що екскаватором керує той самий "синьомордий". Автомобіль сам протистоїть недругу, перевертаючи екскаватор із прибульцем.
Механічний голос (той самий, що керував "Запорожцем" і зустрів Клима із ТТБ) говорить, що це ватажок окупантів, і розказує усі факти захоплення планети синіми жабами з космосу. В пустелю, де Климові батьки досліджують піраміду, рівно о третій годині ночі, прибуває десант хижаків. І ТТБ, і протиотруту від вірусу страху, яким заражено багато мешканців Землі, і "Запорожець" придумала пані Соломія, та її "синьоморді" вистежили й захопили.
Клим опиняється посеред сільської садиби бабусі. Прилітає жовтий метелик, який передав записку, із новими інструкціями: "Третій помідорний кущ ліворуч від паркану". Кущ від'їжджає, а потім відкривається металева порожнина, схожа на дитячу гірку. Хлопець з'їжджає вниз до схованки. На стіні висить сімейна фотографія із тією ж жінкою із секретної лабораторії ТТБ, яка весь час нагадувала когось хлопцеві. Він розуміє — це Климова бабуся, пані Соломія, тільки молода.
У кутку схованки стоїть прилад, який скидається на комп'ютер. Під приладом — скринька, яка містить секрети усіх подій того дня, але відчинити її марно. Клим розуміє, що втратив будь-яку надію на врятування бабусі. Але поклавши руки на скриньку, він, сам того не очікуючи, вмикає комп'ютер. На екрані видно жінку, яка називає Клима онуком. Це пані Соломія, бабуся хлопця, тільки тридцятирічна, з минулого. В минулому вона сконструювала машину, за до якої можна літати у часі й просторі та перемістилась на 30 років уперед, аби подивитись долю своїх нащадків. За до відеозв'язку Соломія передає наступну інструкцію — перенестися до піраміди, куди прямують основні сили загарбників. "Запорожець" насправді є машиною часу, яка й перенесе Клима в час, коли синьомордам ще можна завадити.