Висловіть свої судження про те, які проблеми залишаються в літературі актуальними й цікавлять сучасного молодого читача (на прикладі опрацьованих у 2 семестрі художніх творів , обсяг роботи 200 – 250 слів).
1.про що мріяв михайлик відповідь мряв бути чародієм і повернути назад гусей 2.В кого були ключі від весни в сонця 3.чому михайлик боіться душі лісу бо вона може розсердитися і завести в нетрі 4.Як михайлик читав для Анастасіі василівни перший раз Швитка пропускаючи крапки і коми 5.що зробив Панас для того щоб син ішов до школи зимою не босий ніс його на руках 6.Чому михайлик найшвидший в класі томущо до школи завжди біжить бистро 7.чим пригостила павлуся дівчинка суницями 8.Чим пишався і хвастався михайлик перед дівчинкаю автомобілем 9.кого зустріли в лісі дід панас і михайлик зайця 10.як дід панас пояснювам трісканя криги що це щука хвастом лід розбиває 11.як дід панас пояснював ，чому сойка ніяк не може долетіти до вирію бо в неіі нема клепки 12.як вчився михайлик добре
Євшан-зілля — символ рідкого краю (за поемою М. Вороного «Євшан-зілля») Поема Миколи Вороного «Євшан-зілля» розповідає про ту частину історії України, що стосується княжої доби. Описана в ній доля юнака-половця, який потрапив у полон і забув свою Батьківщину. Така біда, як полон, неволя, необхідність жити в чужому краї, не обходила українців. У воєнних походах потрапляли вони у полон до ворога. Під час набігів на Київську Русь поневолювали наш народ кримські татари, турки, інші вороги, плюндрували землю, забирали в рабство жінок, дітей. Вирісши на чужині, діти нерідко забували про свою Батьківщину. А дехто з юнаків навіть ставав воїном у чужинському війську.
Половецькому юнакові про рідну землю нагадало чарівне степове Євшан-зілля. Українці, які не зі своєї волі ставали вигнанцями, розлучалися з рідною землею, брали з собою у далеку, часто важку дорогу те, що могло нагадувати про батьківський край: вишивані рушники і сорочки, насіння чорнобривців та інших квітів.
Іноді навіть нам, корінним мешканцям України, варто повчитися у них, як потрібно любити свою землю, національні традиції. Інакше можемо стати схожими на половецького юнака, якому тільки чарівне зілля повернуло пам'ять.
відповідь мряв бути чародієм і повернути назад гусей
2.В кого були ключі від весни
в сонця
3.чому михайлик боіться душі лісу
бо вона може розсердитися і завести в нетрі
4.Як михайлик читав для Анастасіі василівни перший раз
Швитка пропускаючи крапки і коми
5.що зробив Панас для того щоб син ішов до школи зимою не босий
ніс його на руках
6.Чому михайлик найшвидший в класі
томущо до школи завжди біжить бистро
7.чим пригостила павлуся дівчинка
суницями
8.Чим пишався і хвастався михайлик перед дівчинкаю
автомобілем
9.кого зустріли в лісі дід панас і михайлик
зайця
10.як дід панас пояснювам трісканя криги
що це щука хвастом лід розбиває
11.як дід панас пояснював ，чому сойка ніяк не може долетіти до вирію
бо в неіі нема клепки
12.як вчився михайлик
добре
Поема Миколи Вороного «Євшан-зілля» розповідає про ту частину історії України, що стосується княжої доби. Описана в ній доля юнака-половця, який потрапив у полон і забув свою Батьківщину. Така біда, як полон, неволя, необхідність жити в чужому краї, не обходила українців. У воєнних походах потрапляли вони у полон до ворога. Під час набігів на Київську Русь поневолювали наш народ кримські татари, турки, інші вороги, плюндрували землю, забирали в рабство жінок, дітей. Вирісши на чужині, діти нерідко забували про свою Батьківщину. А дехто з юнаків навіть ставав воїном у чужинському війську.
Половецькому юнакові про рідну землю нагадало чарівне степове Євшан-зілля. Українці, які не зі своєї волі ставали вигнанцями, розлучалися з рідною землею, брали з собою у далеку, часто важку дорогу те, що могло нагадувати про батьківський край: вишивані рушники і сорочки, насіння чорнобривців та інших квітів.
Іноді навіть нам, корінним мешканцям України, варто повчитися у них, як потрібно любити свою землю, національні традиції. Інакше можемо стати схожими на половецького юнака, якому тільки чарівне зілля повернуло пам'ять.