Визначте: так чи ні.
1. Леже, - головний герой оповідання остороженка «Скарб».
2. Милка вирішила, що їй з дітьми все-таки краще жити у хаті, ніж на nomi (БЛеоній Мака)
3. Повість «Кимко» аваргусться пасливим поверненням Кимка далому.
4 У повісті «Климко» иема завершеної розв'юки тору.
Кумінація казки «Мишка» - злість господаря на мишку за анау со колу
6 Мапи Павлуся Леля - любляча до надмірності,
з а наем о самопожертви заради сина
Прометей — герой давньогрецького міфу. До образу Прометея зверталися багато митців різних епох і народів. Цей герой неухильно виконує своє призначення задля щастя людства, стаючи символом нескореності, героїзму, майже надлюдської мужності.
Образ героя-вогненосця, який не підкорився волі богів, використовували славнозвісні Есхіл, Гете, Байрон, а також великі українські поети Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Андрій Малишко. Наприклад, Леся Українка звертається до тих, кому небайдужа доля народу, говорячи: "Брати мої, нащадки Прометея". Волелюбні революційні прагнення Великого Кобзаря також уособлені в образі Прометея: поема "Кавказ" досьогодні є геніальним прикладом утілення відомого образу.
Талановитого українського митця Андрія Малишка теж надихнув образ Прометея. Поет створив хвилюючу поему, де розказано про героїчну долю радянського солдата та про самопожертву селян, які намагалися вкрити його від фашистів.
Задум поеми "Прометей" виник в уяві поета в самий розпал війни. Андрію Малишку розповіли про солдата-розвідника, який був родом зі Смоленщини. Цього солдата, важко пораненого, сховали в себе українські селяни, однак, незважаючи на всі намагання, хлопець усе ж потрапив до рук гітлерівців. Загарбники довго допитували селян, погрожуючи смертю, але ніхто не видав росіянина. Щоб урятувати добрих людей від загибелі, боєць признався, хто він є. Фашисти прив'язали розвідника до дерева й спалили його, а селян погнали в неволю. Цей випадок схвилював Андрія Малишка до глибини душі. Подвиг солдата та його духовна близькість з українським народом вразили поета. Цей розвідник здавався людиною прометеївської сили духу.
Поема "Прометей" — приклад епічного твору. Залишивши почуту розповідь майже без змін, Андрій Малишко наповнив її тонким психологізмом, високою патетикою та героїчним пафосом. Після тяжкого бою селянський хлопчик знаходить важко пораненого молодого солдата. Українські селяни надали йому до забинтували груди та поклали його на сіно в стодолі. Опритомнівши, боєць звертається зі словами глибокої вдячності до хазяйки, яка доглядала його, називаючи цю жінку матір'ю. Уже з перших сторінок поеми ми бачимо, що молодому воїнові притаманні найкращі людські риси: ніжність, вдячність, простота почуттів. Одного разу, гортаючи сторінки шевченківського "Кобзаря", хлопець відчув неабиякий інтерес до образу Прометея. У баченні бійця славетний герой міфу постає як символ самовідданості, чесності, мужності. І солдата, і хлопчика, з яким він потоваришував, дуже вразила сміливість Прометея протистояти богам. Навіть уві сні вони бачать "Прометея зоряні очі".
Фінал поеми трагічний. Фашисти знаходять бійця. На майдані, під дулами німецьких автоматів, жоден із селян не розкриває таємниці юнака, називаючи його своїм. Та боєць розуміє, що більше чекати не можна: кати не пробачать людям непокори й знищать їх. Беручи провину на себе, хлопець вигукує: "Стріляй! Розвідник я! Солдат!"
Андрій Малишко з глибокою печаллю розмірковує над долею смоленського юнака. Поет, користуючись літературним засобом авторського відступу, каже про те, що молодим рукам солдата треба було б трудитися, а тепло серця віддати коханій. Жорстока страта розвідника приголомшила селян. Лише бринять, мов луна, в їхній пам'яті останні слова — слова солдатського заповіту:
Дивіться, люди, по мені,
Устануть інші в пломені.
Ставайте й ви в трудні походи,
Не вип'ють прокляті заброди
Живущу кров мою.
У цих словах немає й тіні розпачу, жалю, страху. Солдат вірить, що справа, за яку він віддає своє молоде життя, переможе. Тому Прометеєві не страшно померти.
Андрій Малишко старанно підкреслює, що герой його поеми — не тільки хоробрий воїн, а й ніжний син, вірний товариш, людина-гуманіст. Саме таким — простим, лагідним, дещо сором'язливим, сповненим жаги до життя — міг бути полум'яний герой вічного міфу — титан Прометей.
Повість Я. Стельмаха «Химера лісового озера або Митькозавр з Юрківки» розкриває неймовірну здатність маленьких головних героїв до навчання завдяки своєї цікавості. Хлопці навіть не підозрюють, що таємниці, яку вони намагаються розгадати, не існує і вони придумали її собі самі.
Головні герої повісті Митько та Сергій школярі, що навчаються в шостому класі. Вони кращі друзі та дуже розуміють один одного. Їх об’єднують спільні інтереси та схожі риси характеру. Хлопцям подобається природа, вони кмітливі та зацікавлені і готові до пригод.
Всі події сталися, коли друзі відправилися літом до бабусі. Біля озера в лісі вони винайшли похилий курінь. Хлопці відремонтували його, та почали весь час проводити в цьому місці. До них на велосипеді приїжджав Васько. Цей хлопець був старший за них, йому вже виповнилося чотирнадцять років. Саме Васько розповів нашим героям про чудовисько, що мешкає в цих краях. Ця розповідь так вразила Митька та Сергія, що вони незважаючи ні на що вирішили піймати загадкову сутність. Саме тут широко розкриваються характери героїв.
Шестикласники почали полювати на вигаданий персонаж. Хлопці багато перечитали наукових видань, вивчали книжки з біології. Митько та Сергій проявляли свою кмітливість, розставляючи хитрі пастки. Фантазія головних героїв так розігралася, що вони почали знаходити, як їм здавалося, сліди на піску та, навіть, чути рев і булькотіння води. Вони по черзі пильнували в курені вночі. Автор показує неймовірну сміливість маленьких хлопців. Вони проявили прагнення до знань, будували складні логічні комбінації, щоб добитися своєї мети. Бажання спіймати чудовисько та отримати таку бажану славу рухало хлопцями всі літні канікули.
Незважаючи на невдачу в охоті за таємним звіром, хлопці демонстрували такі риси характеру як наполегливість, доброта, мужність та винахідливість. В вирі цих подій Митько та Сергій не втратили повагу до батьків та довіру один одному.
Літні канікули вплинули на інтелектуальні здатності хлопців. Вони навіть розмовляти стали інакше. Самоосвіта дозволила розвинути їх кругозір і подивитися на життя іншими очима.
Головні герої повісті показують нам, що навчання може приносити задоволення і бути неймовірно цікавим.