3. Чому немає Хух-болотянок А. Бо Хухи не люблять вологи
4. Коли Хухи змінюють місце проживання? Г. коли щось зруйнує іхню домівку
5. Хто доглядая за бором, у якому жила Моховинка? A. Лісник
6. Що насправді побачила Моховині, прокинувшись одного дня? В перший сніг
7. Як мудрий і досвідчений Хо-Суковик порадив Моховині рятувати свою домівку? Б. покликати на до лісника.
8. Де Моховинка знайшла собі нову домішку? Г. У хліві на узліссі.
9. Чим годувалась Моховинка в новому домі? Г сіном. Б крихтами хліба
(Цитата: Могла вона їсти досхочу запашного сіна, майже щодня знаходила кілька крихіток хліба, а часто могла ще й полизати краплинку молочка...). Якщо крихти хліба були час від часу, а сіно досхочу, то скоріше за все вірний варіант Г
10. Яке нещастя трапилося одного дня в хліві? A. Коза заплуталась у сітку
11. 3 ким потоваришувала Моховинка? А. З дітьми господаря.
12. Чому Моховині довелося повернутись до лісу? A Дід лісоруб поранив
Тарас Григорович Шевченко. Як багато значать ці три слова для українців, бо це не просто ім’я людини, а символ любові до рідного краю, символ волелюбності, сміливості й чесності, що не боїться жодних перешкод і заборон. Ця людина — епоха не тільки в історії української літератури, але й в історії України, бо масштабність і велич цієї постаті є дійсно неперевершеною. Тарас Шевченко ніколи не був і не буде людиною з минулого, бо творчість його актуальна завжди — і сто років тому, і зараз, і через сто років після нас. Я впевнено можу сказати, що в Україні немає жодної людини, яка б не знала рядочка з Шевченкового твору, або хоча б його імені. Тараса Григоровича пам’ятають, шанують, бо дійсно важко переоцінити все значення його діяльності. Але чим же він важливий для нас зараз? Для мене особисто — це приклад надзвичайної мужності і вірності собі, бо лише дуже смілива людина могла писати твори на зразок «Сну» в країні, де панувала царська сваволя. Тільки людина з великою силою духа могла винести стільки років заслання без можливості займатися улюбленою справою. Шевченко вірив у велике майбутнє України, бо недарма ж з’явився такий вірш, як «Ісаія. Глава 35». І для нас, нащадків великого поета, які живуть майже через півтора століття після його смерті, цей вірш все ще залишається програмою на майбутнє. Україна вже вільна і незалежна — і це саме те, про що мріяв великий Кобзар, але чи щасливі люди в нашій країні? Нам багато ще треба зробити, щоб мрії поета здійснилися, щоб Україна стала квітучою і щасливою країною. Адже ми маємо головне — власну незалежну країну, про яку Тарас Григорович міг тільки мріяти, і ми повинні усвідомити, що в цьому нам дуже пощастило, але треба рухатись далі, щоб здійснилося пророцтво: ... і потечуть Веселі ріки, а озера Кругом гаями поростуть Веселим птаством оживуть. І ще одна настанова Шевченка сьогодні актуальна як ніколи: «Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь...»
Відповідь: 1В, 2Б, 3А, 4Г, 5А, 6В, 7Б, 8Г, 9Г, 10А, 11А, 12А
1. Який характер мала Хуха В лагідний, слажений,
2. Як Хухи називають людей? Б.Люди
3. Чому немає Хух-болотянок А. Бо Хухи не люблять вологи
4. Коли Хухи змінюють місце проживання? Г. коли щось зруйнує іхню домівку
5. Хто доглядая за бором, у якому жила Моховинка? A. Лісник
6. Що насправді побачила Моховині, прокинувшись одного дня? В перший сніг
7. Як мудрий і досвідчений Хо-Суковик порадив Моховині рятувати свою домівку? Б. покликати на до лісника.
8. Де Моховинка знайшла собі нову домішку? Г. У хліві на узліссі.
9. Чим годувалась Моховинка в новому домі? Г сіном. Б крихтами хліба
(Цитата: Могла вона їсти досхочу запашного сіна, майже щодня знаходила кілька крихіток хліба, а часто могла ще й полизати краплинку молочка...). Якщо крихти хліба були час від часу, а сіно досхочу, то скоріше за все вірний варіант Г
10. Яке нещастя трапилося одного дня в хліві? A. Коза заплуталась у сітку
11. 3 ким потоваришувала Моховинка? А. З дітьми господаря.
12. Чому Моховині довелося повернутись до лісу? A Дід лісоруб поранив
Пояснення:
Тарас Шевченко ніколи не був і не буде людиною з минулого, бо творчість його актуальна завжди — і сто років тому, і зараз, і через сто років після нас. Я впевнено можу сказати, що в Україні немає жодної людини, яка б не знала рядочка з Шевченкового твору, або хоча б його імені. Тараса Григоровича пам’ятають, шанують, бо дійсно важко переоцінити все значення його діяльності.
Але чим же він важливий для нас зараз? Для мене особисто — це приклад надзвичайної мужності і вірності собі, бо лише дуже смілива людина могла писати твори на зразок «Сну» в країні, де панувала царська сваволя. Тільки людина з великою силою духа могла винести стільки років заслання без можливості займатися улюбленою справою.
Шевченко вірив у велике майбутнє України, бо недарма ж з’явився такий вірш, як «Ісаія. Глава 35». І для нас, нащадків великого поета, які живуть майже через півтора століття після його смерті, цей вірш все ще залишається програмою на майбутнє. Україна вже вільна і незалежна — і це саме те, про що мріяв великий Кобзар, але чи щасливі люди в нашій країні? Нам багато ще треба зробити, щоб мрії поета здійснилися, щоб Україна стала квітучою і щасливою країною. Адже ми маємо головне — власну незалежну країну, про яку Тарас Григорович міг тільки мріяти, і ми повинні усвідомити, що в цьому нам дуже пощастило, але треба рухатись далі, щоб здійснилося пророцтво:
... і потечуть Веселі ріки, а озера Кругом гаями поростуть Веселим птаством оживуть.
І ще одна настанова Шевченка сьогодні актуальна як ніколи: «Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь...»