1)На мою думку автор підкреслив, характер героїв обравши такі прізвища, наприклад: Галя Козачок має таке прізвище тому що вона завжди світиться з середини розповідаючи якісь цікаві історії ,жартуючи і ніколи не боїться важкої роботи ,адже сама наважилась порубати дрова.
Вітько Горобець має таке прізвище через свою впертість ,впевненість і неймовірну швидкість. Герой завжди добивається свого і впевнено йде до своєї цілі і все ж таки йому вдалося підкорити серце коханої.
Федько Котигорошко :автор давши йому таке прізвище підкреслює його відданість другові( адже саме він, допоміг Вітьці завоювати серце Галі придумав вірш і баладу,а ще не розповів іншим в кого закоханий його друг)низький зріст і його повноту тіла.
2) На мою думку в неї з самого початку були почуття до друга,адже вони змалечку знали одне одного. Ще це підтверджує один момент з твору. Коли дівчина дізналась ,що Вітько в когось закоханий,всими силами старалась дізнатися у Федько в кого. Отже їй ще тоді було не все одно
3)Я вважаю ,що щасливий ,адже до кожного побачення він дуже гарно готувався і переживав,аще з задоволенням виконував найважчі порушення запропоновані Галею.
5)Смішне: Вітько і Федько заспівали баладу бабці Хіврі ,а не Галі; їх твір з сердечним признанням не потрапив до газети;Федько постійно повторював " на даному етапі" як казав поліцейський;Петро не претендував на серце Галі,а погодився на дуель тому що думав. що це гра
Сумне: Вітько і Петро потрапили до міліції через дуель.
Йду спокійно до лісу. Цвітіння чудового вересу вчувається в прекрасному ароматі повітря, у легкому подиху вітру, у веселкових барвах неба. На піщаних ґрунтах, де зовсім не цвіте ніяка квітка, владарює верес. Від його фіолетового цвітіння не сховатися ніде: ні в затінку дерева, ні на узліссі, ні в гущавині. Його маленькі привабливі ліхтарики мов просвердлюють тобі душу, входять у свідомість. Перед очима гейзери цвіту, фонтани холоднувато-гарячого багаття, каскади райдужного сяйва.
Дикі бджоли добросовісно пораються на віддалених ділянках, у глибинах, у пущах і нетрищах, запасаючись нектаром на зимівлю, а свійські літунки господарюють на околицях, поспішають... Незабаром знову задощить, затуманить, загрозує, натрусить листя, приб'є цвіт. І тоді вже верес буде і бляклий, і сірий, і нудний. Ні взятку з нього, ні вигляду!
Объяснение:
1)На мою думку автор підкреслив, характер героїв обравши такі прізвища, наприклад: Галя Козачок має таке прізвище тому що вона завжди світиться з середини розповідаючи якісь цікаві історії ,жартуючи і ніколи не боїться важкої роботи ,адже сама наважилась порубати дрова.
Вітько Горобець має таке прізвище через свою впертість ,впевненість і неймовірну швидкість. Герой завжди добивається свого і впевнено йде до своєї цілі і все ж таки йому вдалося підкорити серце коханої.
Федько Котигорошко :автор давши йому таке прізвище підкреслює його відданість другові( адже саме він, допоміг Вітьці завоювати серце Галі придумав вірш і баладу,а ще не розповів іншим в кого закоханий його друг)низький зріст і його повноту тіла.
2) На мою думку в неї з самого початку були почуття до друга,адже вони змалечку знали одне одного. Ще це підтверджує один момент з твору. Коли дівчина дізналась ,що Вітько в когось закоханий,всими силами старалась дізнатися у Федько в кого. Отже їй ще тоді було не все одно
3)Я вважаю ,що щасливий ,адже до кожного побачення він дуже гарно готувався і переживав,аще з задоволенням виконував найважчі порушення запропоновані Галею.
5)Смішне: Вітько і Федько заспівали баладу бабці Хіврі ,а не Галі; їх твір з сердечним признанням не потрапив до газети;Федько постійно повторював " на даному етапі" як казав поліцейський;Петро не претендував на серце Галі,а погодився на дуель тому що думав. що це гра
Сумне: Вітько і Петро потрапили до міліції через дуель.
Відповідь:
Йду спокійно до лісу. Цвітіння чудового вересу вчувається в прекрасному ароматі повітря, у легкому подиху вітру, у веселкових барвах неба. На піщаних ґрунтах, де зовсім не цвіте ніяка квітка, владарює верес. Від його фіолетового цвітіння не сховатися ніде: ні в затінку дерева, ні на узліссі, ні в гущавині. Його маленькі привабливі ліхтарики мов просвердлюють тобі душу, входять у свідомість. Перед очима гейзери цвіту, фонтани холоднувато-гарячого багаття, каскади райдужного сяйва.
Дикі бджоли добросовісно пораються на віддалених ділянках, у глибинах, у пущах і нетрищах, запасаючись нектаром на зимівлю, а свійські літунки господарюють на околицях, поспішають... Незабаром знову задощить, затуманить, загрозує, натрусить листя, приб'є цвіт. І тоді вже верес буде і бляклий, і сірий, і нудний. Ні взятку з нього, ні вигляду!