Образ Захара Беркута у повісті Івана Франка — уособлює кращі риси українського героя, опис Захара Беркута, його риси характеру розкриті в цій статті. Цитати до образу Захара Беркута підтверджують його патріотизм, волелюбність, мужність та героїзм. Захар Беркут — центральний персонаж повісті, ватажок тухольської громади. Йому вже понад 90 років, і все своє життя ця людина віддала громаді. «Громада — то був його світ, то була ціль його життя»,— пише автор. «…Се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець, найстарший віком у цілій тухольській громаді. Батько вісьмох синів, із яких три сиділи вже разом із ним між старцями… Високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин, З. Беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, батьків і провідників цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази. Невважаючи на глибоку старість, Захар Беркут був іще сильний і кремезний. …Сад, пасіка й ліки — се була його робота».
Місце народження - село Явірник Русский, на Лемківщині. У Алоїза нанка Михайло Вербицький отримав ґрунтовну музичну освіту. Велике значення для формування Вербицького як композитора мав репертуар хору, в якому були як твори віденських класиків Й. Гайдна, В. А. Моцарта, так і музика композиторів "золотих часів" української музики - Г. Березовського і Д. Бортнянського. Незабаром Михайло Вербицький вступає до Львівської духовної семінарії. Вербицький керує хором Семінарії, грав на гітарі. Численні твори, перекладені або створені ним для гітари, здобули широку популярність. До наших часів збереглося створене ним "Поученіє Хітарі", яке стало першим подібним посібником в Україні. У другій половині сорокових років Михайло Вербицький звертається до релігійної музики і в цей період пише повну Літургію на мішаний хор (1847), яка і сьогодні звучить у багатьох церквах Західної України. Крім Літургії, він створює знамените твір "Ангел вопіяше" і ін. Церковні композиції. Вербицький створив музику до таких вистав як "Верховинці", "Козак и мисливець", "Проціха", "Жовнір - чарівник" і ін. Помер Михайло Вербицький 1870 р в Млинах.
«Громада — то був його світ, то була ціль його життя»,— пише автор. «…Се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець, найстарший віком у цілій тухольській громаді. Батько вісьмох синів, із яких три сиділи вже разом із ним між старцями… Високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин, З. Беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, батьків і провідників цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази. Невважаючи на глибоку старість, Захар Беркут був іще сильний і кремезний. …Сад, пасіка й ліки — се була його робота».
У Алоїза нанка Михайло Вербицький отримав ґрунтовну музичну освіту. Велике значення для формування Вербицького як композитора мав репертуар хору, в якому були як твори віденських класиків Й. Гайдна, В. А. Моцарта, так і музика композиторів "золотих часів" української музики - Г. Березовського і Д. Бортнянського. Незабаром Михайло Вербицький вступає до Львівської духовної семінарії. Вербицький керує хором Семінарії, грав на гітарі. Численні твори, перекладені або створені ним для гітари, здобули широку популярність. До наших часів збереглося створене ним "Поученіє Хітарі", яке стало першим подібним посібником в Україні. У другій половині сорокових років Михайло Вербицький звертається до релігійної музики і в цей період пише повну Літургію на мішаний хор (1847), яка і сьогодні звучить у багатьох церквах Західної України. Крім Літургії, він створює знамените твір "Ангел вопіяше" і ін. Церковні композиції. Вербицький створив музику до таких вистав як "Верховинці", "Козак и мисливець", "Проціха", "Жовнір - чарівник" і ін. Помер Михайло Вербицький 1870 р в Млинах.