На мою думку, "слово, чужинцям кинуте на сміх" означає те, що українська мова довгий час була під забороною для багатьох жителів України. Чого лише варта епоха панування Радянського Союзу з їхньою політикою радянізації. І навіть зараз є багато людей, які не визнають українську мову в якості самостійної. "Співочий грім батьків моїх" навпаки ж говорить про те, що наші пердки говорили українською мовою і для автора мова є не лише ознакою нації, але і символом єдності поколінь. Він вказує на те, що українська мова буде невід'ємною складовою української нації. І без неї ніяк не може бути України.
В мене є родина. Вона складається з (пиши из скольких человек осіб). Це батько, мама, сестра та я (ты пиши своё). Матюся з сесирою до мені з вивчанням. А саме:англійська мова, російска мова, українська мова. Тато дає в першу чергу підтримання, і любов як і матюся з моєю сестрою. Ще виховання. Це все що мені треба. Але вони ще дуже багато роблять, дбають, дають мені.
Я з вихованої родини. Тому не втручаюсь у чужі справи. Ось така подія була в мене, послухайте. Одного разу я дружила з однією дівчинкою. У неї не було батька. Але про це я тоді не знала. Я при обставинах спмиала її про це. Вона відповіла, в мене його нема. Я зреагирувала на це ї перейшла на другу тему, тим самим не спитала, чому. Я з нею досі дружу. Не втручайтеся до чужих справ!
Я з вихованої родини. Тому не втручаюсь у чужі справи. Ось така подія була в мене, послухайте.
Одного разу я дружила з однією дівчинкою. У неї не було батька. Але про це я тоді не знала. Я при обставинах спмиала її про це. Вона відповіла, в мене його нема. Я зреагирувала на це ї перейшла на другу тему, тим самим не спитала, чому. Я з нею досі дружу.
Не втручайтеся до чужих справ!