Як дід Платон і дід Савка ставилися до війни
Чи боялись вони смерті?
Як діди ставилися до відступу військ?
Які поради вони давали солдатам?

Зустрілися якось в лісі Журавль, Сова і Метелик.Почали розмовляти про те, про се. Кожен із них розповвдав про свої пригоди.
- Я сьогодні таку гарну квітку побачив, аж око милувалося- ненамилувалося, - каже Метелик.
- А я вночі на полювання виходила. Погуляла, побродила та й пішла спати, - розказує Сова.
- Хм.Я ж увесь день гав за людьми. Як вони спочатку поралися, потім обідали, і знов поралися. Працюють без упину, як бджілки. Насправді я захоплююся ними, їхньою працею і незламністю, - відає Журавль.
-Так, я тебе розумію. Колись теж бачив таку картину. Ми, метелики не такі.
- Та й ми, сови, теж.
- Отож бо. Люди - дивні створіння, але я все одно ними захоплююся, не дивлячись ні на що, - відказав Журавль.
На тому й розійшлися кожен своєю дорогою.

Важко описати що таке щастя взагалі. Це, напевне, той стан душі коли  світ навколо  в найяскравіших кольрах і посмішка не зникає з обличча. Як приємно робити щасливим інших, дарувати своє добро, допомагати і просто усвідомлювати, що в наших власних силах зробити своє життя і життя інших хоч трішки кращим. 

    У оповіданні Олекси Стороженка “Скарб” щастя само прийшло до лежня Павлуся, який нічого не робив, а тільки спав. Але то умовне щастя, за ним стояла важка праця інших людей ради задоволення Павлуся. А от в оповіданні “Цвіт щастя” Б.Лепкого маленький хлопчик сам вирішив шукати  загадкову квітку щастя, хоч вона, за розповідями матусі, далеко. Він глибоко вірить у чарівну силу квітки щастя, прагне її знайти, не боїться жодних перешкод; він мрійник. Герой пізнає життя, не залишає надії знайти квітку щастя. Вже сам пошук робить його щасливим.

        Отже, не мою думку, щастя - це найцініший скраб, і звичайно ж воно не приходить саме, а дістається часто важкою працею.