Як готувалася до весілля тітонька Сніжана Русалонька з 7-В

Из роману Хиба ревуть волы мени найбильше запамьяталось те ,як Чипки батько покинув их 
як тяжко було жинци працюваты и терпиты те як люды докорялы ей 
но Чипци було не легше его диты весь час ображали и не приймалы до себе 
у него было очень много злости на всех 

а еще очинь интересен был момент когда Чипка вырос и ему выдали землю,он очень был рад 
но не так всё хорошо у него её потом отобрали и для чипки это была послядняя капля он начал пить так как назад вернуть землю не смог и згодом он начал воровать и убивать людей

"Ай дитина ж то вийшла - на славу! Повновиде, чорняве, головате, 
розумне... Тiльки якесь невеселе, вовчкувате, тихе." "Оце, було, 
Мотря чи Оришка скаже: "Подай, Чiпко, води!" або - ножа, або - веретено... 
- то вiн i почне: "А де ж воно лежить, чи стоїть?" Отак розпита?, повагом 
устане, повагом пiде, пiднiме й повагом подасть..." "Дуже любив Чiпка казки слухати. В казках його зроду розумна голова 
знаходила немалу роботу. " "Та не такий же й Чiпка вдався, щоб його можна було бiйкою спинити. 
Спершу-таки боявся матерi, а далi - звик уже й до бiйки, хоч як вона 
глибоко iнодi в серце впивалася, до живих печiнок доходила... Ой, злий же 
вiн був тодi! Ой, лютий! Вiн би змiг, - матерi очi видрав, або сам собi що 
заподiяв, якби не баба..."