Червоною ниткою у творі проходить ідея про роль польської шляхти українського походження та закони суспільства, через які двоє закоханих людей не змогли бути разом. Головні персонажі повісті ─ графиня та лікар Михайло. Саме вони через увесь твір (усе життя) пронесли любов і зберегли тепло у душах. Ідейним лейтмотивом повісті, за словами Л. Білецького, є туга за ідеалом морального казкового світу, за любовʾю до ближнього, за вірою в гармонійне співжиття всіх верств українського суспільства і національних груп у їх найгуманніших взаєминах.
Назва повісті «Під тихий вечір» символізує «останній вечір, яким закінчується повість, з одного погляду, ─ Різдвяний, тобто "Тихий", "Святий Вечір"», з іншого її пояснюють ті життєві ситуації, які пережили герої, що «лише під тихий вечір, сповнені набутого життєвого досвіду, пройшовши калиновим мостом до поважного віку, зберігши в душі колишні глибокі й щирі почуття, знаходять спільну мову».
Повість-казка має щасливий кінець, який супроводжується приємними клопотами приготування до Різдва і святкуванням у колі родини.
...ярмо було накладене на шию дикому турові, загнаному, знесиленому, але овіяному ще степовим вітром, із не втраченим іще смаком волі, широких просторів.
Вільний дух народу ще тлів під попелом неволі.
На широкі бессарабські степи, вільні, без пана й панщини, рвалась гаряча уява й тягла за собою сотки й тисячі
Порівняння:
Недобитки січової руїни, хоробріші, завзятіші, звили собі гніздо в Туреччині і возили звідти на Вкраїну, мов контрабанду, палкі заклики у кіш на волю, до січового братерства.
...пан біга по хаті, мов скажений.
Остапові кроки лунали в полі, мов гупання ціпа на току.
Червоною ниткою у творі проходить ідея про роль польської шляхти українського походження та закони суспільства, через які двоє закоханих людей не змогли бути разом. Головні персонажі повісті ─ графиня та лікар Михайло. Саме вони через увесь твір (усе життя) пронесли любов і зберегли тепло у душах. Ідейним лейтмотивом повісті, за словами Л. Білецького, є туга за ідеалом морального казкового світу, за любовʾю до ближнього, за вірою в гармонійне співжиття всіх верств українського суспільства і національних груп у їх найгуманніших взаєминах.
Назва повісті «Під тихий вечір» символізує «останній вечір, яким закінчується повість, з одного погляду, ─ Різдвяний, тобто "Тихий", "Святий Вечір"», з іншого її пояснюють ті життєві ситуації, які пережили герої, що «лише під тихий вечір, сповнені набутого життєвого досвіду, пройшовши калиновим мостом до поважного віку, зберігши в душі колишні глибокі й щирі почуття, знаходять спільну мову».
Повість-казка має щасливий кінець, який супроводжується приємними клопотами приготування до Різдва і святкуванням у колі родини.
Метафори:
...ярмо було накладене на шию дикому турові, загнаному, знесиленому, але овіяному ще степовим вітром, із не втраченим іще смаком волі, широких просторів.
Вільний дух народу ще тлів під попелом неволі.
На широкі бессарабські степи, вільні, без пана й панщини, рвалась гаряча уява й тягла за собою сотки й тисячі
Порівняння:
Недобитки січової руїни, хоробріші, завзятіші, звили собі гніздо в Туреччині і возили звідти на Вкраїну, мов контрабанду, палкі заклики у кіш на волю, до січового братерства.
...пан біга по хаті, мов скажений.
Остапові кроки лунали в полі, мов гупання ціпа на току.
Епітети:
...неспокійного, вільнолюбного духу народного,
...од бистрого Пруту,
сонне село.
...