які риси характерні для жанру легенди й чим вона відрізняється від притчі? Чи можна "Легенду про вісне життя" вважати не тільки легендою, а й містифікованою античною притчею? Чому?​

Чим безперечніша людина з вигляду,тим більше демонів у неї всередені".
Кілька днів назад я й не підозрював скільки сенсу в цих словах. Кажуть , що знати і розуміти це не одне і теж.Тепер можу сказати , що я розумію.

Прикра ситуація склалася у моєму близькому минулому. Удар в спину завдав той про кого подумати ніхто і не міг. Мене підставив Юлько Ващук- той з ким я боровся за кохання , той хто робив мене сильнішим і змушував кожен день ставати кращим,ніж вчора . Я ставив собі за ціль доказати , що я не гірший за нього , що я достойний, сильний та справжній чоловік. Хоча збоку може здатися , що ми були ворогами,але це не так.Ми були справжніми друзями.Я так вважав.Ми були з такого типу друзів ,які штовхають один одного вперед,стараються бути найкращими...

Сьогодні це не важливо , бо сталося те,що сталося. Друг, став ворогом.Справжнім ворогом, не суперником.Підлим ворогом,який за будь-якої нагоди завдасть удар.І він його завдав, старався заплямувати ім'я того хто чистий . Підставити та змусити когось відповідати за свої вчинки.У світі все повертається до тебе . Що віддав те й отримаєш. Це вже вчені довели.Мабуть, Юлько такого не читав у своїх книжках.

Я нікого не буду судити. Бог - всім суддя. "Найкраща помста та якої не було.Абсолютна байдужість це сама жорстока помста".Я радий, що все так швидко вирішилось і мене виправдали.

Кілька слів про Лілі.Вона,по суті, була нашим стимулом вставати вранці, ціллю у житті. Я,справді, не знаю хто їй більше подобався раніше, але тепер можу сказати точно одне.Юлько для неї не існує.Є такі вчинки ,які вбивають іншу людину у твоєму серці. Кажуть, що коли ми закохуємось то віддаємо частинку своєї душі.В одного монаха спитали: " Що робити ,якщо людина яку любив, зрадила?" , він сказав: " Забрати частинку своєю душі та іти далі". Думаю Лілі так і зробила. Це їй далось не легко.

Все позаду, стрілки годинника ідуть тільки вперед , бо час повернути неможливо.Треба жити сьогодні. Я так і роблю.

Том Сойєр - підліток з маленького провінційного містечка Санкт-Петербург на Міссісіпі, великий непосида, неслухняний хлопчисько, що живить заздрість до справжньої свободи свого знайомого безпритульного Гекльберрі Фінна. Стиснутий нескінченними благочестивими настановами, які змушує його вислуховувати виховує Т. тітка Поллі, він вічно їй докучає, зазнаючи щоразу покаранню, перетворюється в гру. Нудьгуючи на уроках в недільній школі, Т. завжди готовий на найвідчайдушніші пригоди, про які він прочитав в книжках про піратів, благородних грабіжників, їх прекрасних полонянок і заритих скарбах. Хлоп'ячі витівки несподівано зіштовхують Т. з далеко не дитячими проблемами повсякденного життя містечка. Безтурботність і відчуття власної захищеності у світі, овіяному для нього романтикою, розхитані у Т. після зіткнення з новим, хоча і не відкривається йому в усій повноті світом дорослих. З непростих, навіть небезпечних ситуацій Т. вибирається не з до тверезого роздуми, а по натхненню, ведений захоплюючого його вигадкою. Невикорінна жага пригод і ефектних вчинків зрештою допомагає Т. зійти на вершину, прославившись не тільки серед однолітків, але і у всьому містечку. Т. додані риси, характерні особливо для персонажів англійської дитячої літератури, яка оспівувала живих хлопчиків, покликаних бути лідерами серед своїх однолітків. Він несерйозний і в своїх серйозних підприємствах, бо не бачить їх важливості, проте, все на світі перетворюючи в гру, грає з відмінною серйозністю. В майбутньому йому, мабуть, уготована доля зразкового громадянина, який засвоїть все чесноти, викликали інстинктивне опір, поки до них насильно долучали Т. вихователі і нудні дорослі. Т. не роздумує, чи заслуговують виправдання застосовувані до нього виховні кошти (різка за недисциплінованість в школі, побілка паркану в святковий день за витівка будинку або забруднений костюм), а також не представляє істинної природи цінностей, які йому хотіли б прищепити. Уявлення Тома про моральність по-дитячому невизначені, але він аж ніяк не зазіхає на суспільні норми.